У страхуванні тварин є принципова відмінність, що відрізняє його від інших видів майнового страхування, де найбільш розповсюдженою є компенсація втрат, зумов-лених частковим пошкодженням основних або обо-ротних фондів. Відшкодування збитків у тваринництві пов'язане лише з падежем або загибеллю об'єктів стра-хування, якими виступає поголів'я кожного виду сіль-ськогосподарських тварин. Важливою особливістю їх страхування є обґрунтоване обмеження обсягу страхової відповідальності, тому що він встановлюється не в пов-ній оцінці об'єкта. Певна її частина залишається на відповідальності страхувальника, що повинно стимулю-вати його зацікавленість в збереженні поголів'я тварин.

На основі різниці у величині страхової відповідаль-ності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:

продуктивна худоба;

молодняк;

племінні й високоцінні тварини.

Для останньої групи застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, включаючи падіж тва-рин від інфекційних та загальних захворювань, загибель під час експлуатації, внаслідок стихійного лиха та пожеж. Для об'єктів з інших груп властиве страхування по обме-жених страхових випадках.

Загибеллю тварин за умовами страхування вважається не лише їх падіж, але й вимушений забій або знищення В зв'язку з настанням подій, від яких здійснюється стра-хування. Якщо ж вони мали місце, то відшкодування виплачується на основі офіційного заключення вете-ринарних спеціалістів в межах здійснення лікувально-санітарних заходів по боротьбі з епізоотією.

3. Обчислення та стягнення страхових платежів у сільському господарстві

У рослинництві розмір страхових платежів сільсько-господарських підприємств встановлюється, спираючись на середній застрахований врожай кожної культури, цін на неї, площі посіву (посадки) та тарифів.

По кожному колгоспу й радгоспу місцеві органи Державного страхування ведуть "Журнал обліку врожай-ності сільськогосподарських культур", в якому щорічно зазначається врожайність основної продукції всіх куль-тур. Якщо культури дозволяють одержувати декілька видів основної продукції, наприклад, технічні, олійні, багаторічні та однорічні трави, тощо, врожайність бе-реться окремо по кожному виду. По деяких культурах (баштанні, виноградники, ягідники, сади) враховується загальна врожайність. Дані про її абсолютний вираз вписуються в журнал з річного бухгалтерського звіту сільськогосподарського підприємства всіх форм влас-ності.

Підсумовуючи врожайність за останні п'ять років, можна розрахувати середню врожайність, а потім грошо-ву оцінку виходу продукції з 1 га. Останнє в умовах сучасної інфляції зробити дуже важко. За базу такої оцінки можуть братись або державні закупівельні ціни, або ринкові ціни. Обґрунтований розрахунок раніше приведених показників має виключне значення для вста-новлення раціональних відносин між сільськогоспо-дарськими підприємствами всіх форм власності й органами державного страхування, тому що оцінка се-реднього 5-річного врожаю впливає на визначення обся-гу страхового відшкодування, а значить, і на величину платежів страхувальників. Вони обчислюються, виходячи з вартості врожаю на всю площу посіву (посадки) і ставок страхових платежів. Застосовується диференціація та-рифів по видах (групах) культур, по регіональній ознаці (областях, республіці Крим), а нерідко й по окремих районах.

Для розрахунку платежів заводиться спеціальна карт-ка, яку підписує керівник (його заступник) органу дер-жавного страхування, керівник і головний бухгалтер підприємства-страхувальника. По одному екземпляру картки, в якій зазначається загальна сума платежів і строки їх виплати, зберігається обома страховими партнерами. У випадку обов'язкового страхування, як пра-вило, мають місце декілька платежів здебільшого в дру-гому півріччі, коли сільськогосподарські підприємства одержують переважну частину річних доходів. Частіше платежі виплачуються по добровільному страхуванню.

Аналогічний порядок обчислення й виплати стра-хових платежів передбачено для фермерських та оренд-них господарств. В них, як правило, застосовується прогнозна, або встановлена в договорі оренди врожай-ність. За бажанням страхувальника можуть застосуватись ринкові ціни на продукцію рослинництва.

Для обґрунтованого вирішення питання про ве-личину страхового відшкодування першочергове значен-ня має встановлення факту настання страхової події і ступеня пошкодження або повної загибелі посівів чи посадок. Ця робота страхових фахівців починається після одержання страховиком письмового повідомлення про пошкодження чи загибель врожаю, яке повинно бути відправлене не пізніше трьох діб з дати встановлення факту страхової події.

Дане повідомлення експертами перевіряється, після чого складається страховий акт. В ньому фіксуються необхідні для встановлення збитку відомості про госпо-дарське призначення, фактичну площу посіву (посадки) культури, що пошкоджена або загинула, розмір фак-тичного врожаю.

Для розробки методики розрахунку збитку можуть бути використані математичні формули, які розрізня-ються в залежності від реального стану двох факторів:

чи мала місце повна загибель врожаю, чи лише його зниження; з якою метою використовувалась пошкод-жена культура — на корм худобі чи для одержання запланованої основної продукції.

При повній загибелі врожаю застрахованої культури на всій площі для обчислення збитку застосовується формула:

Зб = Св - Зп.

У цій формулі під Зб розуміється загальний збиток від загибелі врожаю на всій площі посіву чи по-садки; Св означає середньорічну врожайність за п'ять попередніх років, виражену в грошовій оцінці; Зп використовується для позначення загальної площі посіву культури.

Якщо мало місце зниження середнього врожаю на загальній площі, то застосовується така формула розра-хунку збитку:

Зб = (Св — Свпр) х Зп,

в якій Свпр — середня грошова оцінка врожаю з 1 га в поточному році.

Зазначимо, що загальний збиток від загибелі врожаю, насамперед, визначається втратою основної продукції. Введемо цю змінну в останню формулу, яка прийме більш складний вигляд:

В приведеній формулі Зц — закупівельна ціна 1ц основної продукції, Взб — валовий збір врожаю.

Бувають і випадки, коли господарство висіває куль-туру для одержання зерна чи бобів, але після стихійного лиха і її пошкодження змушене використовувати цю культуру повністю чи частково для випасу, на силос. В такій ситуації для встановлення збитку необхідно зробити грошову оцінку фактично одержаного зерна (бобів), зеленої маси, сіна чи силосу. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

в якій: Зц1 — закупівельна ціна 1