У даному разі йдеться про обов'язкове страхування, основні види якого визначаються у ст. 7 Закону України «Про страхування».

Держава встановлює обов'язкове страхування тоді, коли необхід-ність відшкодування матеріального збитку чи надання іншої грошо-вої допомоги зачіпає інтереси не лише конкретної потерпілої особи, але й суспільні інтереси в цілому. При цьому державне обов'язкове особисте страхування певних категорій осіб, умови праці яких по-в'язані з підвищеним ризиком для їх життя чи здоров'я, замінюєть-ся на безпосередню виплату компенсацій потерпілим з Державного бюджету України.

І обов'язкове, і добровільне страхування оформляється догово-ром (страховим полісом). Договір страхування виступає як доку-мент, що підтверджує виникнення та існування страхових право-відносин.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір стра-хування — це письмова угода між страхувальником та страхови-ком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати за-вданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у ви-значені терміни та виконувати інші умови договору.

У договорі страхування отримують належне вираження характе-ристики цивільно-правового договору як правового інституту, і в зв'язку з цим договір страхування належить до категорії двосторон-ніх, оплатних та реальних договорів.

Угода про страхування укладається між страхувальником і страховиком, у кожного з яких є взаємні права та обов'язки. Оплатність договору страхування означає, що страхувальник спла-чує страховий платіж з розрахунку отримати в майбутньому стра-хове відшкодування. При цьому, якщо обов'язок страхувальника є безумовним, то обов'язок страховика здійснити страхову виплату виникає лише у разі настання страхового випадку (крім окремих видів особистого страхування).

Відповідно до ст. 983 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту вне-сення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Визначення договору страхування консенсуальним припускає можливість виплати страховиком страхового відшкодування ще до сплати страхувальником першого страхового платежу, що є вкрай невигідним для страховика [2,8].

Відповідно до цивільного законодавства договір страхування ви-знається укладеним лише у тому разі, коли між сторонами в належ-ній формі було досягнуто згоди за всіма його істотними умовами, тобто такими, без яких він не може вступити в силу. Істотною умо-вою договору страхування є визначення предмета договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездат-ністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володін-ням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страху-вання); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником третім особам (страхування відповідальності). Крім цього, у договорі стра-хування мають бути визначені: страховий ризик (перелік страхових випадків), розмір страхової суми, розмір страхового платежу і строки його сплати, строк дії договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (статті 980, 982 ЦК України).

Під страховим ризиком слід розуміти обумовлені в договорі по-дії, шкідливий наслідок яких може спричинити зменшення чи втрату майнових інтересів страхувальника. Ці події характеризую-ться тим, що сторони договору можуть передбачити лише ймовір-ність, але аж ніяк не неминучість їх настання1, тому, наприклад, у Франції договір страхування належить до категорії ризикових до-говорів.

У свою чергу страховий випадок — це подія, передбачена дого-вором страхування або законодавством, що відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової су-ми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (вигодонабувачу).

Страхова сума у договорі страхування визначає граничний роз-мір зобов'язань страховика щодо відшкодування збитків, зумовле-них настанням страхового випадку. В особистому страхуванні стра-хова сума встановлюється за згодою сторін і обмежується лише фінансовими можливостями страхувальника щодо сплати страхо-вих внесків. При здійсненні майнового страхування страхова сума визначається страховою (дійсною) вартістю майна або її частиною.

Страхування відповідальності передбачає встановлення у догово-рі ліміту відповідальності страхувальника, який бере на себе стра-ховик. Визначити наперед розмір шкоди, заподіяної страхувальни-ком третім особам, неможливо. Тому при укладенні договору страхування відповідальності еквівалентом страхової суми береться се-редня ймовірна величина збитків, заподіяних, наприклад, джере-лом підвищеної небезпеки за певний період на певній території.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Відповідно до ст. 982 ЦК України істотною умовою договору страхування є також строки сплати стра-хового внеску. Розмір страхових внесків визначається відповідно до страхових тарифів [8].

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з одиниці стра-хової суми чи об'єкта страхування. Розраховуються страхові тари-фи математично на підставі відповідних статистичних даних про настання страхових випадків.

За бажанням сторін істотними можуть бути визнані й інші умо-ви. До них належать: момент набрання договором страхування чин-ності, франшиза, пільги та знижки. Специфічною умовою, що часто фігурує у договорах страхування, є франшиза. Франшиза — це час-тина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з догово-ром страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»). Ці зби-тки покриваються страхувальником самостійно за рахунок власних коштів. У договорі страхування франшиза встановлюється у твердо-му грошовому еквіваленті або у відсотковому відношенні до страхо-вої суми. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза передбачає звільнення страховика від обов'яз-ку відшкодувати збитки, що не перевищують встановленої суми, і повне відшкодування збитків, розмір