Під нещасним випадком розуміють раптову, короткочасну, непередбачувану та незалежну від волі страхувальника (застра-хованої особи) подію, що може призвести до травматичного по-шкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я застрахованої особи [8].

Страхувальником може бути як фізична, так і юридична особа (наприклад, підприємство, яке страхує своїх працівників), а заст-рахованим — лише фізична особа. Якщо особа укладає договір страхування власного життя і здоров'я, то вона одночасно є стра-хувальником і застрахованим. При укладанні договору страху-вання життя і здоров'я іншої особи (наприклад, дитини) застра-хованою буде саме ця особа, а страхувальником — особа, що уклала договір і сплачує внески. Страхування від нещасних ви-падків в Україні провадиться як у добровільній, так і в обов'язковій формі.

Конкретними видами страхування в цій підгалузі є, напри-клад, індивідуальне страхування від нещасних випадків, коле-ктивне страхування працівників за рахунок коштів підпри-ємств і організацій, страхування туристів, пасажирів, дітей, окремих категорій працівників, чия робота пов'язана з особ-ливою небезпекою для життя і здоров'я, та інші такі види. Во-ни мають дуже багато спільних рис, і тому законодавством України передбачається можливість здійснення страховиком усіх цих видів страхування за однією ліцензією, а саме: ліцен-зією на право здійснення страхування від нещасних випадків.

Друга підгалузь особистого страхування — медичне страху-вання. Воно виникло і почало розвиватися в нашій країні порів-няно недавно, хоча Західні країни мають уже досить великий до-свід у цій справі. За радянських часів потреби в медичному страхуванні начебто й не було, оскільки медична допомога нада-валася на безоплатній основі. З переходом до ринкових відносин ситуація змінилася. Висока вартість кваліфікованої медичної до-помоги зумовила інтерес населення до медичного страхування, що сприяло його розвитку.

Медичне страхування як самостійна підгалузь особистого страхування об'єднує всі види страхування, пов'язані з відшко-дуванням витрат страхувальника у зв'язку із захворюванням і не-обхідністю лікування.

Особливістю цієї підгалузі є наявність тут як довгострокових, так і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів медичного страхування належить, наприклад, безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укла-сти на невизначений період.

Прикладом короткострокових видів медичного страхування є страхування здоров'я на випадок хвороби, медичне страхування туристів, що від'їжджають за кордон, страхування на період вагі-тності та пологів тощо.

Ще одна особливість медичного страхування — це те, що страхова виплата може здійснюватися страховиком двома спосо-бами: по-перше, безпосередньо страхувальникові (застраховано-му) у вигляді повної страхової суми або її частки; по-друге, у ви-гляді оплати медичній установі вартості лікування застрахо-ваного (включаючи плату за перебування в стаціонарі, фізіотера-певтичні процедури, консультації провідних фахівців, витрати на придбання ліків і т. ін.).

Так само, як і в разі страхування від нещасних випадків, стра-хувальниками тут можуть бути і фізичні і юридичні особи; стра-хувальник і застрахований можуть поєднуватися в одній і тій са-мій особі.

Медичне страхування може здійснюватися як у добровільній, гак і и обов'язковій формі. До переліку видів обов'язкового страхування, наведеного в Законі України «Про страхування», нале-жить і медичне страхування. Проте досі системи обов'язкового медичного страхування в Україні немає, хоча, наприклад, у Росії вона діє вже кілька років.

Третя підгалузь особистого страхування — страхування життя.

Ця підгалузь об'єднує довгострокові види особистого страху-вання, обсяг відповідальності за якими, згідно з чинним законо-давством України, передбачає одноразову або розстрочену ви-плату страхової суми в разі: а) смерті застрахованої особи в період дії договору страхування (або рішення суду про оголо-шення застрахованої особи померлою); б) дожиття застрахо-ваної особи до закінчення строку дії договору страхування; в) досягнення застрахованою особою певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страху-вання; г) настання події в житті застрахованої особи, яка обумов-лена у договорі страхування (укладання шлюбу, народження ди-тини, вступ до навчального закладу тощо).

За вимогами вітчизняного страхового законодавства, договори страхування життя в Україні мають укладатися на строк не мен-ше як три роки.

Страхування життя має ту особливість, що всі види страху-вання, які входять до цієї підгалузі, провадяться тільки в добро-вільній формі.

Найдавнішою і традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхо-вого випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріаль-ні, так і про фінансові збитки.

Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхово-го відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страху-вальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування.

Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхо-вої суми за більшістю договорів майнового страхування покла-дено дійсну вартість застрахованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.

Розмір відшкодування залежить від системи страхового забез-печення, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування).

Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і від-шкодовує його в певній пропорції, то в разі використання систе-ми першого