Права страхувальника поєднуються з відповідними обов'язками страховика, основними серед яких є: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжи-ти заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування; 3) у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування у передба-чений договором термін. За несвоєчасну виплату страхової суми страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати страхуваль-никові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається угодою сторін; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку щодо запобігання або зменшення збит-ків, якщо це передбачено умовами договору; 5) за заявою страхуваль-ника у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, переукласти з ним договір страхування; 6) тримати в таємни-ці відомості про страхувальника та його майнове становище, крім ви-падків, передбачених законодавством України (ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування») [9].

Певні обов'язки страховика випливають і з інших норм закону. Так, наприклад, страховик зобов'язаний видати документ на під-твердження укладення договору страхування (страхове свідоцтво чи поліс), скласти страховий акт (аварійний сертифікат). За взаєм-ною домовленістю сторін на страховика можуть бути покладені до-даткові обов'язки.

Крім сторін, до кола учасників договору страхування належать застраховані особи та вигодонабувачі.

Застрахована особа — це фізична особа, про страхування якої страхувальник укладає із страховиком договір особистого страхування, тобто особа, в житті якої може відбутися страховий випадок, безпосередньо пов'язаний з особистістю чи обставинами її життя. Це може бути неповнолітня особа — дитина (при страхуванні її ба-тьками), недієздатний інвалід (при страхуванні його опікуном) чи працівник (при страхуванні працівника фірмою) і т. д. За загальним правилом на укладення таких договорів особистого страхування потрібна згода самих застрахованих осіб, оскільки у визначених за-конодавством випадках вони можуть набувати прав і обов'язків страхувальника за договором [2].

Страхувальники мають право укладати договори страхування на користь третіх осіб — вигодонабувачів (ст. З Закону України «Про страхування»). Якщо при особистому та майновому страхуванні ці особи конкретно зазначаються у договорі й страхувальник може за-мінювати їх до настання страхового випадку, то при страхуванні цивільної відповідальності такої можливості немає. У цьому разі статусу вигодонабувача набувають ті особи, яким страхувальник за-вдасть майнової шкоди, а тому вказати їх наперед у договорі немож-ливо. Як самі потерпілі особи, так і розмір завданої їм шкоди визна-чаються лише після настання страхового випадку.

1.3 Законодавчий порядок укладання, зміни та припинення страхових відносин

Укладення договору страхування відбувається на підставі пись-мової заяви-анкети страхувальника за формою, встановленою стра-ховиком, у якій вказуються всі обставини, що мають суттєве зна-чення для визначення страхового ризику. Страховик також має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансо-вий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Після досягнення між сторонами згоди за всіма істотними умова-ми договору, а також сплати страхувальником страхового внеску страховик оформляє страховий поліс.

Страховий поліс — це документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором або підтвер-джує умови обов'язкового страхування згідно з чинним законо-давством та містить зобов'язання страховика виплатити страху-вальникові у разі настання страхового випадку визначену умовами договору страхування певну суму коштів (страхове відшкодування).

Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує в собі значення документа, який згідно з вимогами україн-ського законодавства надає договору письмової форми (ст. 18 Закону України «Про страхування»), передає згоду страхувальника на пропо-зицію страховика укласти договір і є доказом укладення договору.

Страховий поліс повинен обов'язково містити такі реквізити: на-зву документа; назву, юридичну адресу і банківські реквізити стра-ховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника, його адресу; об'єкт страхування; страхову суму (ліміт відповідальності страховика); зазначення страхового ризику (перелік страхових ви-падків); визначення розміру страхового тарифу, розміру страхового внеску, строків і порядку його внесення; строк дії договору (полісу); порядок зміни та припинення дії договору; права та обов'язки сто-рін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін, у тому числі доповнен-ня до правил страхування або винятки з них; підписи сторін. Не-додержання письмової форми договору страхування спричиняє ви-знання його нікчемним (її. 2 ст. 981 ЦК України).

Після укладення договору страхування досить часто виникає по-треба у внесенні до нього змін. Щоб забезпечити стабільність майно-вого обороту і впевненість у цьому сторін договору, закон забороняє односторонню зміну його умов, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами. Зокрема, ст. 9 Закону України «Про страху-вання» передбачено, що у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передба-чено право страховика в односторонньому порядку зменшити роз-мір страхової суми або страхових виплат.

Зміна змісту договору означає, що зобов'язання сторін діють від-повідно до змінених умов щодо його предмета, місця, строків вико-нання. Закон України «Про страхування» передбачає можливість зміни страхувальника протягом дії договору страхування. Так, на-приклад, у разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до спадкоємців. У всіх інших випадках права та обов'язки страху-вальника переходять до третіх осіб лише за згодою страховика, як-що інше не передбачено договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь