третьої особи, його права та обов'язки мо-жуть перейти до осіб, на яких відповідно до закону покладено обо-в'язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи (п. 2 ст. 994 ЦК України) [8].
Якщо в період дії договору страхування страхувальника — фізичну особу в судовому порядку було визнано недієздатною або обмеженою у дієздатності, то всі права й обов'язки покладаються на її опікуна чи піклувальника. При цьому договір страхування ци-вільної відповідальності припиняє дію з моменту визнання особи недієздатною.
У свою чергу, реорганізація страхувальника — юридичної особи зумовлює перехід всіх її прав і обов'язків, які випливають з догово-ру страхування, до правонаступника за згодою страховика, про що вносяться зміни у договір.
Виплата страхової суми чи страхового відшкодування здійсню-ється страховиком на підставі страхового акта (аварійного серти-фіката), що складається страховиком або уповноваженою ним осо-бою у формі, яка встановлюється страховиком. У страховому акті остаточно вирішується питання про визнання факту заподіяння шкоди внаслідок настання страхового випадку, про розмір збитків та розмір страхового відшкодування.
Загальноприйнято, що страхове відшкодування не може переви-щувати розміру страхової суми та розміру реальних збитків, завда-них страховим випадком. Тому, якщо страхової суми не вистачає для повного покриття збитків, страхувальник зобов'язаний компен-сувати різницю самостійно.
Дане правило не поширюється на особисте страхування, тому що за договором особистого страхування страхова виплата здійснюєть-ся незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодуван-ням шкоди.
Страховик наділений правом відстрочення виплати страхового відшкодування у тому разі, коли проводиться адміністративне чи судове розслідування страхового випадку до завершення розсліду-вання, а також — коли існує підозра наявності умислу в діях стра-хувальника, пов'язаних із розглядуваними подіями, до отримання всіх необхідних документів.
Після проведення виплати страхова сума зменшується на відпо-відну частку, а сам договір страхування продовжує діяти.
Винятки становлять лише окремі види страхування відповідаль-ності. Так, наприклад, при обов'язковому страхуванні цивільної від-повідальності власників транспортних засобів у разі виплати страхо-вого відшкодування третій особі страховиком в обсязі більшому ніж 25 відсотків страхової суми, страхувальник, з вини якого була скоєна дорожньо-транспортна пригода, має переукласти договір обов'язко-вого страхування цивільної відповідальності на повну страхову суму.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про страхування» до страхови-ка, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкоду-вання, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке пра-во може виникати у страховика після страхової виплати і при здійсненні страхування цивільної відповідальності у разі, коли страхо-вий випадок був зумовлений навмисними діями чи бездіяльністю або навіть умисним злочином, правопорушенням страхувальника чи інших зацікавлених осіб (вигодонабувачів).
За наявності певних обставин страховик має право відмовити стра-хувальнику у виплаті страхового відшкодування. До них належать:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укла-дено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'я-зані з виконанням громадського чи службового обов'язку, дії у ста-ні необхідної оборони (без перевищення її меж), або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником відомостей про настання страхового випадку без поважних на те причин або ство-рення страховикові перешкод у з'ясуванні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавством України (ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування»).
Після прийняття страховиком рішення його зміст доводиться у письмовій формі до страхувальника з обґрунтуванням причин від-мови. Страхувальник зі свого боку має право оскаржити рішення у судовому порядку.
Припинення договору страхування можливе у разі: 1) закінчен-ня терміну його дії; 2) виплати страховиком страхової суми (страхо-вого відшкодування) у повному розмірі; 3) несплати страхувальни-ком платежів у встановлені договором терміни; 4) ліквідації страху-вальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадяни-на; 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавст-вом України; 6) настання подій, у силу яких відпала можливість на-стання страхового випадку або саме існування страхового ризику припинилося через обставини, відмінні від страхового випадку; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі виникнення спору щодо договору страхування після його припинення сторони можуть звернутися до суду з відповідним позо-вом. Згідно з п. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страхови-ка про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Припинення договору страхування може відбутися і внаслідок одностороннього волевиявлення страхувальника чи страховика (ст. 997 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про страхування»).
Про свій намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше ніж за 30 днів до припинення дії договору, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування на ви-могу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, із вираху-ванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування.
Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушен-ням страховиком положень договору страхування, страхувальник повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.
Договір страхування має відповідати загальним юридичним ви-могам правочину, що передбачені чинним цивільним законодавст-вом. Саме тому, якщо