Прогрес — це означає, що сьогодні краще, ніж вчора, а завтра буде краще, ніж сьогодні. Застій означає тривалий рух на одному і тому ж рівні, а регрес — це розвиток по низхідній лінії, відкіт назад. Тривалий регрес веде до колапсу.

Загальне володіння і користування землею, її плодами, природними ресурсами, засобами виробництва — природне і найбільш гармонійний стан існування людини. Передбачається, що людина розумний існує не більше 200 тисяч років, з яких 195-198 тисяч років люди не знали, що таке приватна власність. Все знаходилося в загальному користуванні, за винятком предметів особистого ужитку, виготовлених власними руками і для власних потреб — зброї, предметів сімейного користування. Поступово складається поняття «наше» і «чуже». «Наше» — це ареал проживання і сфера життєдіяльності (збирача, полювання) конкретного роду, племені, етносу: земля, її надра, — загальна власність племені, народу. Співтовариство розподіляло і землю, і види діяльності між родами, а ті, у свою чергу, — між сім'ями на правах користування. Люди виробили чіткі норми, що винне і може належати особисто ним з вдачею вільного розпорядження, а що — всім (суспільству, державі).

Виготовлення знарядь праці, винахід одягу, приручення тварин і їх відтворення, релігія, утворення держави, створення зрошувальних систем, писемності, нормативне регулювання суспільних відносин — такі найважливіші віхи на шляху зародження і розвитку людства в докласовому суспільстві.

Загальна (родова, племінна) власність поступово перетворюється на індивідуальну, приватну, а потім монополістичну, корпоративну і державні форми власності.

З диференціації населення по майновому положенню, розшарування суспільства на класи і утворення держави починається період класового суспільства. Якщо до цього суб'єктами соціальних процесів були індивіди і їх групи (етнічні, релігійні, статевовікові, професійні), то тепер до них додаються суспільні класи, держави, економічні і соціально-політичні інститути різних рівнів (національні, регіональні і глобальні). У суспільному розвитку вікова роль нових, антагоністичних суперечностей і інтересів. Це веде до постійного прискорення соціальних процесів і соціального прогресу. Еволюційний розвиток, властивий докласовому суспільству, доповнюється революційним розвитком, з вибухами, насильством, запеклими зіткненнями між прихильниками і супротивниками тих або інших соціальних процесів.

Першу революцію в житті людства називають неолітичною революцією. В результаті цієї революції відбувся перехід від докласового суспільства до класового зі всіма витікаючими з цього наслідками. Розвиток класового суспільства супроводжується безліччю революцій (економічними, промисловими і аграрними, соціальними, політичними, культурними, науково-технічними і т. д.).

Деякі з мислителів розраховували, що революції приведуть до встановлення соціальної справедливості і довершеного союзу людей. Відомий німецький державний діяч і учений К. В. Гумбольдт зв'язував всі важливі революції в історії з революціями в думках людей. «Революції не можна уникнути», — вважав одні з лідерів англійських консерваторів XIX в. Б.Дізраелі. На думку англійського письменника і філософа Р. Емерсона, революція — це період, коли старе і нове стоять пліч-о-пліч, коли енергія людей випробовується страхом і надією, коли історична слава старих епох може бути компенсована багатющими можливостями попій епохи. В. Гюго називав революції жорстокістю прогресу, а К. Маркс — локомотивами історії. Тобто революції об'єктивні і невід’ємні від прогресу, їх не можна викликати за замовленням, відміняти або обмежувати. «Ліміту революцій» не існує.

Часто еволюційні процеси переростають в революційні, і навпаки. Американський філософ XX в. Э. Хоффер справедливо відмітив, що не революції є причиною змін, а, навпаки, зміни готують грунт для революцій. Це відноситься до всіх сфер суспільного життя. Іноді зрушення або крупне відкриття в якій-небудь однієї області, довгождане і направлене па задоволення реальних потреб, веде до революційних змін у всіх областях. Найбільш важливими революційними відкриттями останнього тисячоліття вважаються винахід компаса, механічного годинника, скляних лінз, друкарського верстата, парового двигуна, телеграфу, відкриття електричної енергії, безпровідного зв'язку, антибіотиків, ядерної енергії і транзисторів. Кожна з цих новацій допомагала подолати роз'єднаність між людьми, народами, країнами і континентами, сприяла інтернаціоналізації суспільного життя, розповсюдженню знань і інформації. Результатом стало небачене зростання продуктивності праці, вдосконалення форм організації суспільної праці, обмін і розподіли, зростання життєвого рівня людей, мобільності населення і тривалості життя людини. Цей процес йде і йтиме далі, свідомо і цілеспрямовано.

По своїй результативності і соціальним наслідкам діяльність людства за один рік кінця XX ст. еквівалентна декільком століттям і навіть тисячоліттям попередніх епох. Мабуть, що соціальний прогрес продовжиться і надалі наростаючими темпами.

Таким чином, головним суб'єктом суспільства і всіх суспільних відносин є людина, дії якої диктуються його потребами і інтересами. Реалізовуючи свої інтереси, людина поступово удосконалює форми природного виробництва, організації праці і відношення між учасниками соціального процесу.

3. Критерії оцінки суспільних процесів

Значні соціальні зміни в суспільстві відбуваються внаслідок спільних односпрямованих дій людей, які беруть участь у всіх соціальних про-цесах.

Соціальний процес — послідовна зміна або рух станів у соціальних систе-мах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.

Соціальний процес є сукупністю односпрямованих соціальних дій, які можна виокремити з сукупності ін-ших. Реалізується він як взаємодія людей або явищ, що відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими спільноти. Здійснюється він під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компо-нентів, тривалий у часі й спрямований до певного стану об'єкта. Кожен соціальний процес охоплює кілька ста-дій, які відрізняються за змістом, механізмами, спосо-бами зв'язку його елементів.

Найважливішими ознаками соціальних процесів є їх загальність і зв'язок із суб'єктом,