· фактори групової підтримки адаптанта (наприклад, з боку сім’ї, друзів, референтних груп тощо);

· інституціональні фактори, пов’язані з ефективністю функціонування систем шкільної і післяшкільної, зокрема вищої освіти, з наявністю у суспільстві інституцій (наприклад, центрів професійної перепідготовки населення, соціальної реабілітації та ін.), здатних забезпечити професійну та психологічну підтримку адаптанту;

· соцієтальні фактори, серед яких особливої уваги заслуговують: економічне становище в країні і особливості ринку праці, наявність молодіжної політики в державі; задіяність чітких норм, критеріїв, взірців оцінки адаптивного процесу та культурологічних традицій адаптації; ментальність соціуму, його відкритість до інноваційних процесів.

Реалізація трирівневого підходу до аналізу адаптивних можливостей старшокласників-випускників львівських середніх шкіл (соціологічні опитування проведені кафедрою соціології Львівського національного університету імені Івана Фран-ка спільно з обласним Центром практичної психології та соціальної роботи на протязі 1997-2000 рр.) дало змогу констатувати наступні тенденції:

1) на рівні особистості: характерною особливістю є позиція молоді, яку можна сформулювати як позицію інтернальної особистості. Що це означає? Перш за все у випадку життєвих негараздів молодь здебільшого схиляється до самостійного розв’язання своїх власних проблем. По-друге, несприятлива економічна ситуація “провокує” таку поведінку молоді, яка є діяльною, вимагає актуалізації особистісного потенціалу, а не підтримки ззовні зі сторони батьків, держави. Крім того, нові економічні умови є одним з глобальних чинників, який визначає сучасну професійну сферу ціннісних орієнтацій молоді. З’ясувалося, що старшокласники у переважній більшості зорієнтовані на спеціальності економіко-фінансового та менеджерського спрямування. Однією з престижних професій, яку б хотіла засвоїти молода людина, є професія підприємця-бізнесмена. Серед інших престижних професій названо професію правника і лікаря. Щодо особистісних рис, які сприятимуть успішній адаптації до ринкових умов, старшокласники найбільш цінують “самостійність”, “відповідальність”, “впевненість у собі”, “вміння пристосуватися до нових умов життя”;

2) на рівні поведінки: домінування стратегій поєднання в майбутній професії творчості з високими заробітками, навіть за умови, якщо тривалий час доведеться бути без роботи, а також прагнення долучитися до праці з новою технікою та технологіями, репрезентованими комп’ютерно-інформаційними системами. На думку старшокласників, найбільш важливими чинниками, що визначатимуть їх життєвий успіх, є в першу чергу гроші, далі за значущістю – хороша освіта, зв’язки, високий професіоналізм, талант;

3) на соціальному рівні: констатована стурбованість молоді тим, що держава не створила належних умов, які б гарантували впевненість у власному майбутньому. Так, свої шанси на подальше працевлаштування старшокласники розцінили нижче середнього. Близько половини опитаних стурбовані можливим безробіттям. Крім того, молоді люди переконані, що держава повинна гарантувати після здобуття відповідної освіти місце праці. З метою прискорення процесу адаптації до нових умов старшокласниками висловлено цілий ряд пропозицій. Серед них: запровадження спеціальної навчальної дисципліни, яка б ознайомлювала учнів із світом професій, надавала змогу визначити професійні інтереси, нахили учнів, націлювала їх на ефективні стратегії та моделі трудової поведінки; перенесення акцентів професійного навчання з теоретичної сфери у практичну площину; запровадження гнучкої системи зв’язку навчальних закладів з потенційними працедавцями; формування ефективної та дієвої державної підтримки молодого спеціаліста та молодіжного підприємництва; запровадження конкретних програм соціальної роботи з молоддю у напрямку покращення соціального самопочуття цієї групи.

Таким чином, адаптивна можливість як інтегральна характеристика потенційної успішності адаптації особи (групи) визначається співвідношенням особистісних і соціальних факторів, взаємодія яких конкретизується у вчинках, реальних діях, стратегіях і тактиках поведінки адаптанта.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Головатый Н.Ф. Социология молодежи. – К.: МАУП, 1999. – С.85. 2. Яременко О., Комарова Н. Деякі поведінкові орієнтації населення великих міст України //Україна: аспекти праці. – 1995. – №3-4. – С.69. 3. Корель Л.В. Социология адаптации: этюды и аналогии. – М.: ИНФРА-М, 1997. – С.25.