Основними мотиваціями виступають: реалізація свого творчого потенціалу; необхідність передати знання наступному поколінні; турбота про збереження близьких відносин з рідними і друзями; підготовка до спокійного і забезпеченого життя в старості. Беручи до уваги всі ці чинники відбувається коректування системи цінностей в трьох пов’язаних між собою сферах: особистісній, сімейній і професійній. Різкі соціальні і життєві зміни в будь-якій із цих сфер (передчасний вихід на пенсію, скорочення на роботі, втрата дитини чи члена подружжя, вимушений переїзд на нове місце життя) можуть викликати мотиваційну кризу.

Критичною точкою мотиваційної кризи є втрата людиною центрального життєвого мотиву – сенсу життя і утворення вакууму, подолати таку кризу допомагає потреба в самоповазі, і самореалізації. Поведінкові особливості обумовлені тим, що у віці середньої дорослості ведучим видом діяльності є праця. До цього віку більшість людей накопичують достатньо великий досвід у вибраній професійній діяльності, який дозволяє компенсувати вікові зміни в організмі. Відносини із чоловіком чи дружиною стабілізуються, на перший план виходять проблеми допомоги з однієї сторони дітям, які вступають у доросле життя з іншої своїм похилим батькам. Більшу частину вільного часу люди витрачають на додаткові заробітки і забезпечення побуту, тому самореалізацію у відпочинку можуть дозволити собі не всі. В цілому покоління 40-літніх стає авторитетом як для тих хто молодший, так і для тих хто є старшим за них. Батьки ними вже не керують, діти в них ще не сумніваються. Впевненість в своїх силах дозволяє їм приймати відповідальні рішення з такою легкістю, яка раніше була їм недоступна. Ось чому категорію 40 – 60-літніх називають поколінням керівників.

6. Дорослість і зрілість як найважливіша для акмеології ступінь життєвого циклу людини. Розвиток людини, це необоротні, спрямовані, закономірні зміни його як індивіда, особистості і як об’єкту. Структуру розвитку становлять індивідуальні і особистісні утворення, здібності, які проявляються в характері набутих знань, навиків, вмінь в тих видах діяльності в яких він зайнятий. Тобто не будь-які зміни, які є в людини, свідчать про її розвиток. Наприклад, в організмі людини постійно проходять зміни, які оборотні, і не мають певної спрямованості і не носять закономірного характеру. Не всі зміни, які проходять при виконанні різних видів діяльності можна класифікувати як розвиток. Аналіз розвитку людини виявляє складну і повну протиріч картину, зокрема, неодночасність досягнення найбільш високого рівня в розвитку систем організму, а також неоднорідність, гетерохронність початку їх регресу, і неоднаковість швидкості її протікання.

Дуже важко встановити спрямованість розвитку (тобто проходить прогрес чи регрес). Наприклад, зміни, які відбуваються в організмі можуть призводити в загальному до регресу, але певний час можуть викликати позитивний результат, тільки пізніше можуть спричиняти погіршення показників а пізніше знову спричиняти підйом. На процес розвитку людини діють дуже багато факторів, які як сприяють розвитку, так і тормозить його. Серед багатьох проблем, які є актуальними в процесі дослідження розвитку дуже вагомою є проблема співвідношення феномена дорослості і зрілості.

Дорослість – вікова ступінь в житті людини. початок якої припадає на 18 – 20 років, а закінчення до 80 років. Отже, початок дорослості (18-20 р.) пов’язаний із процесом формування організму, який відповідає нормативам зрілості, розвинуті особистісні якості, за якими стоять оволодіння основними цінностями життя і культури, і як суб’єкт культури він готовий трудитися повноцінно. Але слід зазначити, що кількість прожитих років людиною з моменту народження мало що означає для розуміння стану його організму, якостей його як суб’єкту діяльності. Значно більшу інформацію для отримання реальної картини дає його біологічний, соціальний і психологічний вік. Біологічний скаже про степінь відповідності віковим нормативам розвитку всіх систем його організму, соціальний – про наявність прав і обов’язків, якими він володіє і про рівень реалізації їх в певних ситуаціях. Третій дає картину сформованості його інтелекту, почуттів, волі, мотиваційної сфери, характеру, здібностей. Тільки всі разом, пов’язані в єдину цілісну систему показників вони дозволяють зробити висновки про ступінь наближення людини до стану дорослості чи вже досягненні дорослості.

У одних людей біологічний вік може бути меншим від хронологічного. У других, навпаки, він може бути набагато більшим. У третіх біологічний і соціальний вік можуть бути значно більшими від хронологічного віку.

Нерівномірність показників біологічного, соціального і психологічного віку залежать від об’єктивних і суб’єктивних факторів. Наприклад, показники біологічного віку у 20-ти літньої людини можуть бути нижчими від норми через вроджені аномалії, захворювання. В іншої 20-літньої людини показники біологічного віку можуть наближатися до 40-літнього віку, через систематичні перевантаження нервової системи, відсутність повноцінного харчування, порушень сну, відпочинку, набутих хвороб (наприклад біологічний вік титулованих юних гімнасток значно вищий від їх хронологічного віку). Є люди у яких психологічний вік значно перевищує їх хронологічний вік, це стосується видатних науковців, які рано почали розвивати свої здібності (чемпіон світу по шахам Панамарьов, академік Сахаров). Бувають випадки, коли форсується розумовий розвиток особистості і не проявляється належна увага його фізичному здоров’ю і зокрема забезпеченню рухової активності, це веде до порушення серцево-судинної системи.

Неспівпадання хронологічного, біологічного, соціального і психологічного віку під час проходження ранньої дорослості свідчить про те, що особливість людини її дорослість – це феномен, який є досить складним. Так, одна людина дійшовши до ступеня дорослості може бути не зрілою фізично, але зрілою соціально і психологічно,