індивідуальна відповідальність і соціальна участь у виробленні соціально визначних рішень;–

лонгітюдності та експерименту: багатоманітних змін особистісно діяльнісних проблем в часі і просторі життєдіяльності людей;–

антропологічний – це проблеми індивідуального особистісного розвитку людини;–

єдності науки та практики, тобто діагностичне дослідження робиться завжди під конкретні практичні цілі та завдання;–

психологічний, що дозволяє враховувати особливості етнонаціональної психології в поведінці, діяльності, ціннісних установках людей.

2. Специфіка побудови діагностичної вибірки в акмеології.

Мета будь-якої вибірки – досягнути максимальної репрезентації. В акмеології існує декілька підходів до побудови вибірки. Наприклад, В.І. Паніотто пропонує брати до уваги пропорції складу обстежуваних (респондентів) до загальної кількості генерального складу.

Сьогодні основна увага акмеологічної науки, і не тільки її, але у всіх інших дисциплінах гуманітарного напрямку, зосереджена на мікросоціальних процесах. Це що передбачає вміння формувати в якості одиниць спостереження малі групи респондентів. Тому, більш актуальним є шлях її логічної побудови без прямої залежності від загальної кількості (генеральної сукупності).

100 респондентів – для міст місіонерів;

75 респондентів – для великих міст (300 тис. – 1 млн.);

50 респондентів – для середніх міст (100 тис. – 300 тис.)

35 респондентів – для малих міст, та сіл.

Часто використовують в акмеологічних дослідженнях вибірку під назвою „середньоарифметична”. Наприклад, в анкеті „Відомості про вас” для дослідження особистісно-професійного розвитку держслужбовців було обрано такі ознаки: вік, освітній рівень, соціальний статус, сімейне становище. Отже, стосовно віку виділимо три категорії: молодь, люди віком 30-40 років, особи передпенсійного віку. Освітній рівень має два показники: середня спеціальна освіта та вища освіта. Соціальний статус: інтелігенція, робітники, селяни. Сімейне становище: мають сім’ю, неодружені.

Потім проводять наступні обрахунки:

1. вік – три показники.

2. освіта – два показники

3. соціальний статус – три показники.

4. сімейний становище – два показники.

(1·3) + (2·3) + (3·3) + (4·2) = 24

Отже, 24 чоловіка мінімальна, але достатня та обґрунтована кількість для одного локального опитування. Пізніше механічним шляхом обирають місця проведення опитування. Наприклад, ми обрали чотири організації, або чотири рівні територіального управління (область, район, місто, село). Відповідно, вибірка становитиме, в загальному: 24 4 = 96 осіб.

Слід пам’ятати, що чисельність вибірки залежить від рівня однорідності чи неоднорідності об’єкту, що вивчається. Чим він більше однорідний – тим менша вибірка, чим більше неоднорідності тим більшу кількість ознак потрібно виділяти по кожному показнику, отже вибірка буде більшою.

3. Методи акмеологічних досліджень.

Ряд науковців, зокрема М. Конюхов, А. Деркач вважають, що всі наукові методи, які використовуються в акмеології можна поділити на дві великі групи: теоретичні та інструментально-практичні.

До класу теоретичних методів акмеологічних досліджень входять:–

логічні: аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент;–

математичні методи;–

міждисциплінарні методи: комплексний, системний, генетичний, модельний, біографічний.

До інструментально-практичних методів належать:–

загальнонаукові: спостереження, експеримент, експертні оцінки;–

методи певних наук: психологічні (тестування, спостереження, бесіда, самоспостереження); соціологічні (перепис, опитування, інтерв’ювання, анкетування);–

акмеологічні.

Розглянемо ті методи, які найбільш оптимальні в акмеологічних дослідженнях. Центральне місце посідає акмеологічний аналіз, на основі якого виявляють акмеологічні умови і фактори, будуються прогнози та вибираються шляхи і способи розвитку особистості, а також її професіоналізму. Він включає в себе пошук закономірностей, механізмів, умов і факторів, які сприяють досягненню професіоналізму, або навпаки перешкоджають цьому. Його проводять на основі порівняльного аналізу. Порівнянню підлягають такі показники:–

професійні якості, які найбільш важливі, а також ступінь їх вираженості;–

мотиви професійної діяльності та досягнень у сфері професії;–

професійні еталони.

Для прикладу доцільно навести два оригінальні дослідження у яких використано цей метод. Є.В. Фетисова проводила дослідження з артистами балету. Методом експертної оцінки були виділені три групи артистів: зірки, „середняки”, і ті, у кого дуже високий, але не реалізований творчий потенціал. Порівнювалися особливості мотивації творчої діяльності, система відношень, самооцінка, рівень та спрямованість рефлексії, домінуючі емоційні стани і характеристики емоційного слуху, як індикатора креативності. Були отримані дані, які свідчили про суттєві відмінності за даними показниками у представників різних виділених груп. Вони послужили основою для складання програм індивідуального розвитку та психокорекції.

Друге дослідження було проведене А.П. Чернишовим. Автор порівнював показники характеристик діяльності та особливості мотивації льотчиків-асів і курсантів, які тільки навчаються обраної професії. На основі досліджень були запропоновані кількісні методи оцінки по параметрам „простору льотної майстерності”.

В акмеології використовують акмеологічні моделі. Акмеологічна модель – це система об’єктів і знаків, яка відтворює суттєві властивості об’єкту-оригіналу – ідеального образу професіонала чи еталону особистісно-професійного розвитку. Сьогодні розроблені такі акмеологічні моделі: табличні моделі розвитку спостережливості (І. Кулькова); професійної майстерності (А. Маркова); особистісно-професійного розвитку держслужбовців (В. Дьяченко). Сьогодні створюються узагальнені моделі професійності для представників різних професій, зокрема, для проведення атестації держслужбовців (Л. Свірідова); моделі майстерності працівників служби зайнятості (В. Зазикін), педагогічної майстерності (Є. Богданова), професійної діяльності в екстремальних управлінських ситуаціях (А. Щербина).

Розглянемо ті методи, які безпосередньо є акмеологічними. Зокрема, в акмеології часто використовується акмеограма – система акмеологічних вимог, умов і факторів, які сприяють розвитку професіоналізму конкретних суб’єктів праці. Акмеограма вимагає дуже кропіткої індивідуальної роботи. Вона є основою для індивідуального особистісно-професійного розвитку. В загальному, акмеограма це індивідуальний зріз резервів суб’єкту, перспектив, оцінки його потенційних можливостей. Розробка акмеограми здійснюється по єдиній типовій методичній схемі. Заповнення акмеограми вимагає дуже високої кваліфікації. Акмеолог повинен досконало володіти багатьма методами інструментальної психодіагностики, бути хорошим практичним психологом, з повагою відноситися до особистості, яку обстежує, через те, що він вирішує доленосні завдання і помилки є недопустимі.

В акмеологічному обстеженні необхідно використовувати різноманітні методи: тестування, експертні оцінки, спостереження інтерв’ю, опитування. В Росії акмеограми складені для деяких