В акмеології часто використовується акмеографічний опис. В йому є наступні елементи:–

підвищення професійної компетенції;–

вдосконалення професійних навичок та вмінь;–

оволодіння новими способами та технологіями вирішення професійних завдань;–

розвиток особистісно-ділових якостей, розвиток професійно важливих рис;–

підвищення потреби в самореалізації і досягнення розширення кругозору;–

розкриття творчого потенціалу особистості.

Основні методи, які використовуються для акмеографічного опису це – експертні опитування і оцінки, співбесіди із спеціалістами, аналіз документів, результати порівняльного аналізу, психологічне тестування, аналіз динамічних змін в особистісно-професійному розвитку. Акмеографічні описи можуть мати різну форму, проте при необхідності їх можна привести до єдиної форми. В акмеографічному описі необхідно особливо виділити:–

динаміку зростання професійної майстерності;–

„вузькі” місця і фактори, які заважають професійному зростанні;–

особливості зміни мотиваційної сфери; динаміку особистісного розвитку і ті фактори, які сприяють росту, а також і ті, які йому перешкоджають;–

вид психотехнологій, які доцільно використовувати для особистісно-професійного зростання.

Як акмеограма так і акмеографічний опис обов’язково повинні містити індивідуальні рекомендації для особистості.

4. Експеримент в акмеології та його види.

Беручи до уваги те, що предметом вивчення в акмеології є процес просування людини до вершин його професійної та особистісної зрілості, одним із найбільш надійних способів збору інформації є експеримент. Сутність експерименту полягає у тому, що експериментатор створює та змінює умови, фактори і прослідковує їх вплив на зміну психічних процесів. Іншими словами, експеримент – це активне втручання дослідника у область, яка досліджується, відстеження залежності одних змінних від інших. В акмеології експеримент проводиться для людини і з участю самої людини як суб’єкта праці, суб’єкта виробничих умов у ході праці. В акмеології експеримент має такі особливості:–

акмеологія вивчає дорослу особистість, психічні процеси у якого вже є стійкими, що затрудняє контроль за змінами;–

маючи справу із дорослими людьми обов’язково необхідна згода на проведення експерименту;–

акмеологія вивчає зміни не тільки в професійній діяльності, але і в цілому особистості працівника, це означає, що зміни можуть торкатися суверенного особистого життя людини;–

на просування людини до вершин професіоналізму впливають багато неконтрольованих факторів (важко здійснювати облік соціального і професійного досвіду дорослої людини);–

у трудовій діяльності людини очевидним є продукт, результат діяльності, а процес, який призводить до результату, як правило не видно.

Експеримент в акмеології поділяють–

по умовах: лабораторний (він проходить в спеціально створених умовах під досить строгим контролем) наприклад, акмеологічна підтримка невеликих груп спеціалістів з чіткими завданнями; природній (відбувається в умовах, що є близькими до реальних умов праці, коли його учасники не знають, що вони знаходяться в експерименті) наприклад, в організації проходить процес підвищення кваліфікації і співробітники підприємства приймають в ньому участь, а до і після впровадження нових технологій професійного росту в природних умовах у співробітників виявляють окремі сторони їх професійної майстерності;–

по об’єкту: натуральний (здійснюється в реальних умовах і обставинах трудової діяльності) наприклад експеримент по раціоналізації праці; і модельний або „мислительний” (здійснюється на моделі) наприклад, з допомогою комп’ютера досліджуються різні варіанти навчальних програм для викладання в системі профтехосвіти;–

по меті: констатуючий (відображає наявність станів трудової діяльності та психічні процеси, які склалися) наприклад, обстеження професійної пам’яті до спеціального акмеологічного тренінгу; перетворюючий або формуючий (спрямований на внесення змін , на покращення умов функціонування системи) наприклад, проведення акмеологічного тренінгу з метою розширення свідомості та самосвідомості співробітників.

В акмеології часто поряд із експериментом, або навіть замість нього використовують біографічний метод. При обробці біографічного матеріалу окремі біографії ніби накладаються одна на одну, причому спільні моменти (наприклад, конкретна історична епоха) стають обов’язковими і однаковими для цілого покоління, а індивідуальні варіанти життя і продукти діяльності – змінними. Біографічний метод як форма наукового опису життєвого шляху особистості, його досягнення акме може допомогти акмеологу у розумінні джерел саморозвитку особистості.

Біографічний метод встановлює як особистість створює сама себе, причому аналіз обставин життя може бути проведено як модельний експеримент. Особливим методичним принципом аналізу біографії є реконструкція значних для особистості подій і виборів, дослідження їх причинно-наслідкових зв’язків і виявлення їх впливу на подальше життя, а також програвання суттєвих поворотів життєвого шляху.

5. Діагностичні методи (тестові методики в акмеології, психобіографічний метод, акмеологічна експертиза).

В акмеології використовують всі основні діагностичні методи, які використовуються в психології, педагогіці соціальній психології та соціальній педагогіці. Діагностичні методи в акмеології можна класифікувати за різними формально-логічним основам. Зокрема, по ступеню алгоритмування процедури дослідження діагностичні методи ділять на:–

строго алгоритмовані, стандартизовані, які допускають широке застосування математичних методів, вони спрямовані на діагностику якостей особистості (тест Кеттелла, тести інтелекту Айзенка). Вони легко піддаються машинній обробці, широко поширені, але при їх використанні присутній трафарет, а особистість, її професіоналізм завжди є унікальними;–

проективні по своєму застосуванню близькі до мистецтва, вони побудовані по принципу дослідження індивідуальності особистості у всій її багатоманітності (ці тести принципово індивідуальні). Вони спрямовані на інтерпретацію відповідей особистості на зовні нейтральні запитання. Найбільш відомі проективні тести – тест Роршаха – дослідження особистості на основі аналізу результатів інтерпретації нею різноманітних плям, які провокують виявлення фантазії при створенні зорових образів. (Роршах швейцарський лікар-психіатр робив різноманітні чорнильні клякси на папері та просив своїх пацієнтів відповісти на запитання – що вони бачать. Кожна особистість, виходячи із своєї сутності по-різному реагує на одні і ті ж стимули. У кожної людини було своє бачення. Автор тесту напрацював певні правила і тенденції. Зокрема, люди із високим інтелектом бачать в плямах рухомі явища, предмети; хворі зі звуженим сприйняттям оточуючого бачать фрагменти в