з ведучою орієнтацією на пошук істини;–

з ведучою орієнтацією на досягнення єдності в поглядах, консенсусу з іншими;–

проміжна група, яка прагне притримуватися і одної і другої стратегії, в залежності від ситуації.

Сьогодні розроблено певні вимоги до експертів, які проводять акмеологічну експертизу. Це такі:–

професіонали високого рівня;–

повинні володіти знаннями про особливості специфіку функціонування акме;–

повинні володіти особистісними якостями, які дозволяють об’єктивно оцінювати особистісно-професійних потенціал працівників, організації.

Встановлено, що оптимальним є 5 експертів на 25 працівників. Існує декілька методик безпосередньої роботи експертів. Наприклад, робота, побудована на спілкуванні експертів між собою. При такому підході не відбувається ізоляція одного експерта від своїх колег при оцінці. Доцільно періодично змінювати склад експертної комісії, по мірі того, як починає проявлятися ефект надмірного спрацьовування, коли кожен автоматично погоджується із думкою свого колеги. Відзначимо, що акмеологічна експертиза завершує систему діагностичних методів в акмеології.

Література:

Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.

Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.