Розчарування у демократичних механізмах зумовлює стійку позицію населення, що «кілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії» – за даними моніторингу Інституту соціології, у 1994 році з цим були згодні 41% опитаних (не згодні – 17%), а у 2001 – вже 48% (не згодні – 16%).

Оцінка ситуації з дотриманням прав та свобод.

Зрештою, сенс демократичної держави для пересічних громадян полягає не у тому, що вони час від часу обирають тих, хто ними буде керувати; вибори – це лише метод їхнього впливу на владу. «Демократія» –«народовладдя» означає, що держава має чітко дотримуватися прав кожної людини, і забезпечувати їх виконання. Дотримання прав людини – це найбільш вразливе місце усієї владної системи України, де, до речі, вона найбільш втрачає у будь-яких експертних опитуваннях. Але й населення дуже критично оцінює ситуацію з дотриманням прав людини в країні. І, на жаль, динаміки цих оцінок теж негативна. За даними моніторингу Інституту соціології, у 1995 році більше половини – 53% – відповіли, що їм не вистачає дотримання в країні прав людини, задоволених цим було лише 7%, а у 2001 році тих, хто був не задоволений ситуацією з правами людини в Україні, стало істотно більше – 66% (задоволених лише 5%).

До цього року чи не єдиним реальним здобутком демократичного розвитку вважалася свобода слова, можливість вільно висловлювати свою політичну позицію. Але у цьому, 2001 році, цей показник у моніторингу Інституту соціології раптом різко впав (табл. 3).

Таблиця 3

Відповіді на запитання «Чи можуть сьогодні в Україні люди вільно висловлювати свої політичні погляди?» (%)

Відповіді | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Так | 55 | 56 | 60 | 55 | 54 | 58 | 51 | 35

Ні | 15 | 15 | 14 | 17 | 18 | 15 | 13 | 25

Важко відповісти | 30 | 29 | 26 | 29 | 28 | 27 | 36 | 40

З чим пов’язана така різка зміна думок? Дані моніторингу не дають однозначної відповіді на це запитання. Можливо, це є наслідком подій «касетного скандалу», можливо, це реакція на ставлення влади до опозиційних лідерів? Чи є це тимчасова масова реакція, чи збережеться ця тенденція надалі – покаже наступне опитування. Поки що можна констатувати, що, на жаль і останнє реальне досягнення демократичної розбудови, яке досі однозначно визнавалося громадською думкою, теж зазнало негативних змін.

Перелік негативних оцінок громадянами стану демократії в Україні, демократичних механізмів та інституцій можна, звичайно, продовжувати ще і ще. Але й наведених даних досить для того, щоб зробити висновок про те, що демократичні інституції в Україні не наповнилися реальним демократичним змістом, тому що не виконують своєї головної функції – бути важелем впливу громадян на владу, обстоювати інтереси громадян, давати їм змогу впливати на процес ухвалення рішень.

Отже, в оцінці процесів демократизації у країнах, де вона розпочалася з утвердження демократичних інституцій, недостатньо керуватися інституціональним політологічним підходом; він має бути обов’язково доповнений соціологічним моніторингом, який дозволяє вимірювати міру і тенденції реальної демократизації суспільства. Саме соціологічний підхід слугує надійним «діагностом» процесів демократичного поступу чи відступу від демократизації.

Але соціологія може виступати не лише у якості «діагноста», а й як «прогнозист». Для цього потрібно вироблення системи показників (в основному вони вже є і теж використовуються у численних опитування), які б виявляли «точки росту» демократичного процесу, готовність і бажання громадян використати існуючі формальні демократичні механізми для розширення свого впливу на владу і своєї участі у вирішенні завдань, що стоять перед країною. Але це вже тема для іншої статті.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Robert A. Dahl. Polyarchy: Participation and Opposition. – New Haven: Yale University Press, 1971. 2. Freedom in the Wold. – Washington, Freedom House, 1998, p. 594-598. 3. Українське суспільство 1994-2001. Результати опитування громадської думки. – К: Інститут соціології НАН України, тов. Социс, Фонд «Демократичні ініціативи», 2001. 4. Thomas P. Carson. Attitudes Toward Change, the Current Situation, and Civic Actions in Ukraine. – International Foundation for Election Systems, 2001.