Контрольна робота
з соціології
на тему:
“Донцов та його бачення
на суспільний розвиток”
ПЛАН
Головні етапи становлення Д.Донцова як патріота та теоретика суспільного життя.
Ідея провідної верстви у творчості Д.Донцова
Використана література
Головні етапи становлення Д.Донцова як патріота та теоретика суспільного життя
Дмитро Іванович Донцов на-родився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 ро-ку в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.
Здібний з народження, юний Дмитро цікавиться історією рід-ного краю, з захопленням слу-хає розповіді дідів про героїчні часи козаччини. Вступивши до Петербурзького університету, на-вчається до 1907 року на прав-ничому факультеті. Після двох арештів за революційну діяль-ність емігрує за кордон, закін-чує у Відні студії і одержує ступінь доктора права. І за кор-доном Донцов не полишає полі-тичної діяльності. Талановитий публіцист, він друкується в ча-сописах “Украинская жизнь” (виходив у Москві під редакцією Симона Петлюри), «Дзвін», «Слово», «Діло» та ін.
Влітку 1913 передвоєнного ро-ку на II Всеукраїнському Конгресі студентів у Львові Донцов виступив із знаменитою промовою-рефератом «Сучасне політичне положення нації і наші завдання», в якій писав, що в наступній війні Україна, щоб стати вільною, повинна виступити проти Росії, але ніколи - з нею! Українці зі зброєю в руках мусять здобути Українську Державу. Ця прог-рамова доповідь, цей маніфест був повністю підтриманий делегатами Конгресу. Стоячи, з захоп-ленням аплодував Донцову де-легат Конгресу юний Євген Ко-новалець - майбутній творець і Провідник ОУН.
Промова викликала панічний страх і шалену лють у ворогів України. Не обійшли її своєю увагою і член Державної Думи в Росії П. Мілюков, і «вождь світового пролетаріату» Ленін. Саме тоді в Києві вийшла друком книга Донцова «Модерне москвофільство», в якій він різко викриває писак-підлабузників, котрі орієнтувалися на «демоліберальну» Росію. Під час першої світової війни Донцов пише низку праць, як-от: «Мазепа і мазепинство», «Історія розвитку української державної ідеї», «Похід Карла XII на Україну». «Українська державна думка і Европа» та ін.
Повернувшись із Швейцарії в пробуджену Україну в 1918 році, Д.Донцов продовжує бурх-ливу революційно-націоналістичну діяльність. Він пише публіцисти-чні твори, виступає з політич-ними доповідями на актуальні теми на численних зібраннях української молоді, працює в уряді гетьмана Павла Скоропадського на посаді директора Українського Телеграфного Агентства.
У 1921 р. виходить друком праця «Підстави нашої політи-ки», в якій Донцов протиставляє російський світ європейському, Азію — Окцидентові, докладно обґрунтувавши причини цього антагонізму. Твір був на часі і викликав широкий резонанс, знайшовши як палких прихиль-ників, так і відвертих против-ників.
1922 року виходить в світ літе-ратурна розвідка «Поетка українського ресорджименту» (про Лесю Українку, творчістю якої захоплювався).
Розуміючи крайню необхідність вироблення нової українсь-кої ідеології - Великої Україн-ської Ідеї, «яскравої, виключної, всеобіймаючої», д-р Донцов повністю присвячує себе нелегкій справі, засновує газету «Загра-ва», а з 1922 р. у Львові під редакцією Д.Донцова виходить «Літературно-Науковий Вісник» («ЛНВ»), з 1933р. «Вістник», навколо якого згуртовую-ться молоді націоналістичні си-ли. Поетів, письменників та науковців, які були постійними дописувачами та авторами часопису, назвали «вістниківцями». До них відносимо Євгена Маланюка, Олену Телігу, Юрія Липу, Оле-га Ольжича, Юрія Клена та ба-гатьох інших.
«Націоналізм» (1926 р.) Д.До-нцова - фундаментальна пра-ця, яка стала в певній мірі євангелієм для молодого покоління українських патріотів. Саме з ідей «Націоналізму» зродились легендарні чини членів УВО, ОУН, УПА. В цій ґрунтовній роботі Донцов рішуче засу-джує гнилий демосоціялізм «драгоманівців», «провансальців». Аналізуючи причини поразки на-ших визвольних змагань, викри-ває демобілізуюче, роззброююче базікання «друзів народу» про «любов до братів-слов'ян», про «всепланетний рай», «демократію-соціялізм», піддає їх нищівній аргументованій критиці. Донцов апелює до Шевченка, до Лесі Українки, до М. Міхновського. В часах князівської доби, в славній козач-чині шукає той тип борця-лицаря, тип володаря-провідника, якого так не вистачало тоді і ще більше не вистачає зараз.
Обґрунтовуючи свої тези, він наводить незаперечні факти, цитує філософські та літературні твори, наводить приклади з вітчизняної та світової історії.
«Націоналізм» пробудив і кинув до святого бою за Україну легіони незламних лицарів, які рясно скропили кров'ю україн-ську землю, «опаливши вогнем фанатичного прив'язання до неї». «Тільки плекання цілком ново-го духу порятує нас», - не стомлювався повторювати автор. Дoнцовський чинний націона-лізм захопив гарячі серця гали-цької молоді, підпорядкував її Ідеї Нації. Донцов став для неї незаперечним авторитетом, хоч як не намагалися демосоціалісти та комуністи його спаплюжити, применшити його значення, прос-то замовчати, заховати - нічого в них не вийшло і до цього часу.
«України ще немає, але ми мо-жемо створити її в нашій душі», - писав він, і ця Україна поста-вала в душах молодих україн-ських борців. Україна героїчна, Україна, яка творить себе і світ, а не є продуктом творення «си-льних світу сього». «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї» - ось кредо послідовників Донцова, зміст їх життя.
Майстер слова, блискучий публіцист, Д.Донцов дав нам твір, значення якого переоцінити неможливо. Його слово гостре, мова лако-нічна, означення влучні й чіткі. І цим він страшний для ворогів України. «Націоналізм» перевидавався декілька разів на чужині, а нещодавно пере-виданий видавництвом “Кальварія” в Україні. Актуальність твору і на сьогодні величезна, він кличе до боротьби.
У