діалектичну єдність універсальних об'єктивних природно-історичних регуляторів
його розвитку та свідомих, смисложиттєвих і цілісних форм його самоствердження, що
грунтуються на багатогранній цілеспрямованій етносоціальній діяльності щодо
самореалізації особистості, а також на взаємозв'язку нормативної системи регуляції і
ціннісних саморегулюючих орієнтацій. Така єдність і взаємозв'язок — неодмінна умова
постійного прогресу в освоєнні і відтворенні етносуспільного буття у життєздійсненні
особистості загалом, багатоваріантності етнічно індивідуальної самореалізації, основа
вільної творчої самодіяльності людей різних національностей. Щодо ефективності діяльності
суб'єктів такої системи, то вона залежить насамперед від того, наскільки елементи, що
утворюють її, самостійні у процесі свого життєздійснення і орієнтовані на
прогресивно-гуманістичний розвиток етносуспільного буття, соціуму в цілому.
Важливий аспект відтворення цінностей етносуспільного буття, його творчого коригування
з урахуванням динаміки етнонаціональних реалій — свідомо організований процес
життєздійснення особистості і суспільства. Неодмінною умовою його оптимізації є
удосконалення організаційних і самоорганізаційних індивідуально-особистісних свідомих
форм реалізації, самовираження, етносоціального потенціалу, через який реалізуються
стихійні, невпорядковані процеси, що забезпечують підтримку життєдіяльності системи
"національне — міжнаціональне". Оптимізація процесу розвитку етносуспільного буття
передбачає безперервне збагачення внутрішнього світу особистості, етнічної
індивідуальності щодо зовнішніх впливів як важливої умови єдності невпорядкованих
взаємодій і впорядкованих зв'язків у становленні етнотворчого потенціалу людини, її
індивідуального самовираження, самореалізації.
Ефективний процес розвитку етносуспільного буття можливий шляхом утвердження
свободи як неодмінної умови самоорганізації життя народів, їхньої співтворчості, а також
таких форм національних і міжнаціональних відносин, які постійно самовідновлюються,
самонастроюються і взаємозбагачуються. Він передбачає перетворення соціально-етнічних
спільностей, етнічних індивідуальностей із стану етносоціальних об'єктів у справді вільні,
творчі суб'єкти розвитку. В той же час цілеспрямована діяльність на формування багатого
комунікативного потенціалу народів, їхніх культур — важливий шлях утвердження їхньої
свободи й етнічної свободи особистості. Така діяльність спрямована на створення
діалектичного поєднання потреб у національному самоутвердженні та багатоманітності
форм самовираження соціально-етнічних спільностей, що прогресують, шляхом
багатогранності їхніх національних і міжнаціональних відносин, спілкування, розкриття етносоціального потенціалу. Його збагачення — процес, спрямований
на формування гармонійної єдності індивідуального, особистісного, національного
самовираження і самоствердження як умови становлення своєї особистої свободи та
природної потреби особистості в солідарності, контактуванні, в об'єднанні, що повною
мірою можуть бути самовтілені лише в багатонаціональному людському середовищі.
Етносуспільне буття, національні і міжнаціональні відносини, що складають його суть,
завжди є динамічним процесом. Практика функціонування таких відносин, форм
спілкування не дає підстав вважати, що найближчим часом вони стануть менш
суперечливими. Навпаки, ймовірно, що різноманітність, масштабність, глибина, а
відповідно і складність та суперечливість цих відносин зростатимуть. Ось чому має
посилюватись і значення цінностей етносуспільного буття, ефективного процесу його
регулювання та саморегулювання, 'їхнього формування як фактора перетворення цих
цінностей у домінанту життєтвор-чої особистості. Поступальний розвиток змісту і форм
етносуспільного буття вестиме не до спрощення їх, посилення подібності життя народів, а до
ускладнення структури їхньої етносоціальної комунікації, поглиблення різноманітності
зв'язків, що становлять її сутність. Ось чому перед дослідниками завжди стоятиме завдання
глибокого пізнання діалектики етносуспільного буття, постійного виявлення і розв'язання
суперечностей цього процесу з метою соціальне значущого, морально орієнтованого
освоєння та творення його цінностей, ефективної реалізації етносоціального потенціалу
особистості і суспільства.
Етносоціальна культура як чинник гармонізації національних і міжнаціональних відносин
Етносоціальна культура — це різноманітний досвід життєдіяльності народів, що містить в
собі найсуттєвіші результати етносоціального досвіду соціально-етнічних спільностей,
людей різних національностей щодо освоєння етносуспільного буття, соціуму в
цілому, матеріальних та духовних цінностей, що його складають. Такий досвід має
узагальнений, універсальний характер.
У вузькому розумінні етносоціальна культура являє собою спосіб взаємодії, взаємовпливу
форм діяльності соціально-етнічних спільностей, етнічних індивідуальностей, що
здійснюється у всіх сферах суспільного життя; це система соціально-духовних цінностей,
спрямованих на формування та відтворення різноманітних, багатогранних зв'язків та
взаємин представників різних національностей з метою всебічної гармонізації міжетнічних
відносин, загального прогресу суспільства.
Етносоціальна культура — це такий спосіб свідомої організації особистістю, етнічною
індивідуальністю своєї сенсожиттєвої діяльності у сфері національного і загальнолюдського,
який забезпечує особистості всебічну самореалізацію, самоздійснення її сутнісних сил, різноманітних життєпроявів. Така культура покликана реалізувати насамперед
багатогранний етногуманістичний потенціал людини, тому виступає головним чином як
етногуманістична культура.
Як фактор етносуспільних, етнодуховних відносин, етносоціальна культура включає в себе
певну систему цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, норм, традицій в
органічній єдності з соціальне, гуманістично значимою діяльністю людей, освоєння,
творення етносуспільного буття, розкриття сутнісних сил людини, 'їх всебічну
самореалізацію й вимірюється обсягом створюваних етнічною індивідуальністю
матеріальних, соціальних, духовних, гуманістичних цінностей. Етносоціальна культура — це
готовність особистості до самовіддачі, саморозвитку етносоціального потенціалу — як
свого особистого, так і всього суспільства.
Цінності етносоціальної культури є діалектичною єдністю національного та
загальнолюдського. Вона неможлива як без цінностей конкретної національної культури, так
і без загальнонаціональних цінностей і може виступати рушійною силою суспільного
прогресу лише тоді, коли творчий потенціал такої культури грунтується на загальній системі
цінностей, вироблених людством впродовж своєї історії.
Водночас цінності етносоціальної культури мають яскраво виражене
національно-специфічне, індивідуальне забарвлення. Так, цінності етносоціальної культури
в умовах нашої української дійсності мають стати нормою практично-повсякденної
діяльності, орієнтації її громадян, елементом самоцінності кожної етнічної індивідуальності,
складовою етногуманістичної творчості її народу. В України своя особлива доля, яка
зумовлена численними чинниками загальнолюдського, планетарного і
національно-особливого, специфічного тільки для її народу, її етнокультури, традицій,
менталітету, — тобто для її індивідуальності. У такій індивідуальності України втілені дух її
народу, його національна самосвідомість, самобутність та неповторність власного
складного, суперечливого, яскравого і трагічного етносоціального досвіду.
Одним із найважливіших засобів існування та реалізації етносоціальної культури