Французький утопічний соціалізм,

критика буржуазного ладу Сен-Сімона.

Важливе місце в європейській суспільно-політичній думці займати соціологічні ідеї консерватизму, лібералізму й утопічного соціалізму Соціальні мислителі першої половини XIX ст. прагнуть у тій чи Іншій формі осмислити результати революційної ломки старого суспільного ладу й оцінити той суспільний лад який прийшов на зміну феодальному Проблеми „революційної демок-ратії”, „індустріалізму” і „капіталізму” виступають ключовими для всіх без винятку визначних мислителів даного періоду 3 деякими спрощеннями найцікавіші думки з цього приводу можна згрупувати за трьома напрямами.

Перший напрям об'єднує ті концепті, які в тій чи Іншій формі висловлюють неприйняття нових порядків І прагнуть критикувати їх з позицій минулого. Консерватори критикують абстрактно-раціоналістичні засади соціальної філософи Просвітництва, принципи буржуазного права, втілені у "Декларації прав людини І громадянина" і наступних кодексах.

До другого напряму належить соціальна філософія лібералізму, патріархом якого вважають класика економічної науки А. Сміта, чия діяльність належить до дореволюційній добі. Відстоюючи цінності буржуазного активізму та раціоналізму, ліберали захищають від консервативної критики ідеологію Просвітництва.

Синтез лібералізму і консерватизму знаходимо у соціально-філософській концепції французького мислителя, соціолога Алексіса де Токвіля (1805-1859 рр.), автора відомих праць "Про демократію в Америці" (1835 р ) та "Старий поря-док І революція" (1856 р). Твори Токвіля - це свого роду соціографія ранньо-буржуазного суспільства.

Третя поліція пов'язана також з критичним ставленням до буржуазного ладу, який утвердився внаслідок революційних попи однак при цьому І ста-рий порядок” стає об'єктом засулження Феодальному минулому І буржуазно-му сьогоденню тут протиставляють майбутній справедливий лад, який маг бути побудований самими людьми Це - позиція представників утопічного соціалізм), серед яких помітне місце займає французький, мислитель Клод Анрі де Рувруа Сен-Сімон (1760-1825 рр.), вчитель і попередник О. Конта, якого іноді називають „Хрещеним батьком соціології”. Сен-сімонівська концепція „індустріального суспільства” побудована на принципі протиставлення трудящих класів і класів "непрацюючих". З розвитком індустрії, як пе-редбачав Сен-Сімон, має зростати значення організаційно-управлінського фактору в суспільному житті. Ідеалом суспільного устрою він вважав стан, коли влада над людьми поступиться місцем владі над речами.

ВИСНОВОК

Важливо зазначити, що консервативні, ліберальні та соціалістичні напрями в соціальній думці кінця XVIII - початку XIX ст. ще не можна віднести до соціологи в повному значенні цього слова, насамперед внаслідок їх відвер-то "неакадемічного характеру І чітко вираженої політичної тенденційності Од-нак їх представники порушують чимало проблем, які пізніше потрапляють у коло інтересів соціології. Це, насамперед, питання про соціальну природу і функції демократичних інститутів, специфіку ринкових відносин, форми ре-організації суспільних відносин, питання наукової організації та управління соціальною сферою.