Тема: ЛЮДИНА, ОСОБА, ГРОМАДЯНИН

За нинішньої розбудови України особистість стає рівноправним суб’єктом суспільних відносин із державою, її органами ат посадовими особами. Розглядаючи державу і право, теорія держави і права як наука і навчальна дисципліна вивчає окрему людину, індивіда, особистість, громадянина, розглядає взаємини людини і держави.

У сучасній вітчизняній юридичній науці сформувалась досить обґрунтована точка зору, згідно з якою побудова правової держави необхідно починати з захисту і забезпечення прав людини. Найхарактернішим зв’язком людини з державою є її громадянство. Це постійний політико-правовий зв’язок людини з державою, що відображається у їх взаємних правах та обов’язків.

Кожна людина живе в тій чи іншій державі і має зв’язки з суспільством в якому вона живе. Теорія і практика прав людини має довгу і повчальну історію.

Права людини – явище історичне, тому що їх розвиток завжди передбачає спадкоємність уявлень про право з погляду людини як учасника соціального життя.

Люди рівні у правах, але це не означає, що вони однакові або схожі одне на одного з точки зору фізичних чи розумових здібностей, талантів.

Обов’язки людини – це вимоги, які ставляться суспільством до неї для того, щоб не порушувалися права людини і суспільство нормально функціонувало. Права й свободи людини не можуть зробити її незалежною від суспільства, в якому вона живе, і тому права людини не звільняють особи від обов’язків, насамперед від обов’язку поважати права інших людей, їх об’єднань і суспільства в цілому. Крім того, ряд обов’язків логічно випливають із наявності відповідних конституційних прав.

Людина – це розумна істота, яка має волю, дар мислення, здатна виробляти знаряддя праці та може свідомо користуватися ними. У людини як індивіда розрізняють біологічні та соціальні якості.

Біологічне в людині, яка частиною матеріального світу, складається з її природної основи, що характеризується наявністю тіла, органів чуття, природної фізичної сили та інших біологічних якостей.

Соціальне в ній характеризується концентрованим виразом тих суспільних відносин, які відображають взаємозв’язок людини і зовнішнього світу.

Без біологічного змісту людини не можна охарактеризувати її соціальні якості. Проте само лише біологічне в людини не визначає її як особистість.

Особа – це людина, яка бере активну участь у політичному житті суспільства.

Іноземні особи без громадянства, які перебувають на території України, користуються правами і виконують обов’язки, передбачені законом України, який не повинен суперечити загальновизнаним принципом міжнародного права і Конституції України. Особа виступає і як суб’єкт права. І правові системі суспільства її місце і роль характеризуються через правовий статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридичне становище особи у громадянському суспільстві. Відомі різні визначення правового статусу особи. В найширшому значенні під правовим статусом особи розуміють її юридичне закріплене становище в суспільстві. Ядром загального правового статуту є суб’єктивні права, свободи, законні інтереси та обов’язки особи. Конституція України закріплює основні права і свободи особи, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод.

Отже, держава та особа тісно взаємозв’язані. Держава визначає особу, її життя, недоторканість, честь і гідність найвищою соціальною цінністю. Головний обов’язок держави – забезпечення особи відповідних умов для здійснення прав і свобод, виконання обов’язків. Держава відповідальна перед особою й суспільством за свою діяльність. За допомогою права держава закріплює відповідний правовий статус особи, забезпечує кожній особі рівні можливості в користуванні суб’єктивними правами і виконанні обов’язків.

Поняття “громадянин” відпрацьоване головним чином юридичною наукою, передбачає вивчення особливості у її відношенні до держави і права. Вона висвітлює здебільшого юридичні або політико-юридичні характеристики особистості.

28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла на своїй п’ятій сесії нову Конституцію України “Права, свободи та обов’язки громадянина” закріплюється, що усі громадяни є вільними і рівними у своїй гідності та правах. За чинною Конституцією, основні права і свободи громадянина можна класифікувати на: 1) громадянські; 2) політичні; 3) економічні; 4) соціальні; 5) екологічні; 6) сімейні; 7) культурні.

Головними принципами діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення прав громадянина мають бути:

а) непорушність основних прав і свобод громадянина, які належать їй від народження;

б) визнання гідності і значущості громадянина;

в) забезпечення прав громадянина як основний обов’язок працівників правоохоронних органів;

г) забезпечення через демократичні процедури контролю з боку громадян та їх об’єднань за здійсненням правоохоронними органами своїх повноважень із забезпечення прав громадян.

Рівність перед законом означає: що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, місця проживання. Рівність громадян будь-якої національності означає:

а) народ України складають її громадяни всіх національностей;

б) незалежно від національного походження всі громадяни України мають рівні політичні, економічні, соціальні права.

У Конституції України записано “Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом”. Отже, кожний громадяни України має однаковий обсяг прав, і всі мають рівний юридичний статус, тобто на рівних засадах повинні виконувати закони та нести відповідальність за їх порушення.