Принцип оптимальності. Оптимальне – це вибір найкращого варіанту із всіх можливих, сукупність найбільш сприятливих умов, найкращий варіант розв’язання завдання і шляхи його реалізації при даних умовах і ресурсах. Оптимізація – це процес переходу системи чи її елементів до оптимуму із деякого неоптимального стану. Наприклад, керівник, який схильний до авторитарного стилю керівництва повинен вміти відійти від нього у випадках, важкої ситуації у підлеглого, чи незвичайності виробничого завдання; керівнику ліберального стилю для забезпечення елементарних вимог, не слід іти на поводу тих працівників, які під маскою особистих прохань виправдовують безвідповідальність, чи некомпетентність.

Операційно-технологічний принцип характеризує сутність акмеології як прикладної, практичної дисципліни. Технології, які застосовуються в акмеології повинні відповідати принципу оптимізації особистісних і професійних ресурсів.

Принцип зворотнього зв’язку. Виражаючись в житті, професії, спілкуванні, особистість отримує не тільки результати цього вираження – результати праці, оцінку інших людей, зайняту посаду, але й сприймає себе в новій якості. У зворотному зв’язку основним є реалізм, об’єктивність особистості. Одні люди схильні оцінювати себе як успішних, не зважаючи на помилки і невдачі, інші, навпаки, здатні реалістично проаналізувати свої сильні та слабкі сторони, успішні та невдалі дії.

5. Принцип детермінізму розвитку.

Одним із основних принципів в акмеологічному розумінні розвитку людини є принцип детермінізму. Детермінація – особливим чином організована структура причинно-наслідкових взаємодій, яка забезпечує позитивні ефекти розвитку. Існує декілька підходів до трактування цього поняття. Механічний підхід до трактування детермінізму полягає у теорії про те, що природній стан психіки це стан спокою, рівноваги. Стимулом розвитку є лише випадковий зовнішній фактор, соціальної чи біологічної природи, а сама психіка є лише пасивною передавальною ланкою. Тобто, по суті не сприймається процес саморозвитку психічного. Зазначимо, що такий підхід має багато недоліків, тому виникла необхідність дещо іншого підходу.

Важливими особливостями акмеологічного трактування принципу детермінізму є: поступальний характер розвитку; визначна роль особистості як системоутворюючого фактора розвитку; важлива роль механізмів саморозвитку, самоорганізації, саморегуляції; гармонійне поєднання внутрішньої і зовнішньої детермінації поведінки і діяльності особистості як єдина умова творчого характеру процесу функціонування та розвитку особистості. На підтримку акмеологічного розуміння детермінації можна навести приклад механізму гомеостазу (підтримання однорідності внутрішнього середовища організму). Основна функція гомеостазу полягає у підтриманні стійкості певних параметрів в умовах варіативності факторів, які можуть порушити цю стійкість. Тобто механізми гомеостазу повинні звести до мінімуму чи навіть до нуля впливи, нейтралізувати їх детермінуючий вплив на організм. Без такої компенсаційної системи захисту такі складні системи як організм, психіка, особистість не могли би бути цілісними, а перетворилися б в елементи ентропійного розсіювання під різними впливами.

Література:

Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.

Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.