Реферат на тему:

Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з сім’єю

ПЛАН

1. Особливості соціального діагнозу сім’ї.

2. Методика діагностики сім'ї.

3. Діагностування сім’ї на рівні її підсистем.

4. Документування результатів соціального діагнозу сім’ї.

1. Особливості соціального діагнозу сім’ї.

Сім’я — мала соціальна група, заснована на шлюбі, кровній спорідненості або індивідуальних потребах людей в союзі один з одним. Її відрізняють єдина економічна основа, спільність побуту, взаємозалежний спосіб життя її старших і молодших членів, певна структура ролей і норм взаємодії, емоційно-етичні зв’язки, відносини допомоги, підтримки і захисту.

Сім’я — базисна основа первинної соціалізації особи. Саме з сім’ї починається процес засвоєння дитиною суспільних норм і культурних цінностей. Соціологічними дослідженнями виявлено, що вплив сім’ї на дитину сильніший, ніж вплив школи, вулиці, засобів масової інформації. Отже, від соціального клімату в сучасній сім’ї, духовного і фізичного становлення в ній дітей найбільшою мірою залежить успішність процесів розвитку і соціалізації дитини.

Діючи на користь дитини, соціальний педагог покликаний надавати необхідну допомогу і підтримку сім’ї. В його задачі входить:

встановлення контактів з сім’єю;

виявлення проблем і труднощів в сім’ї;

стимулювання сім’ї і окремих її членів до участі в спільній діяльності;

надання посередницьких послуг у встановленні зв’язків з фахівцями — психологами, соціальними працівниками, лікарями, юристами, а також з представниками органів влади, громадськістю.

Соціальний педагог забезпечує суспільне визнання і суспільну підтримку сім’ям, які добре виховують своїх дітей, використовує індивідуальні методики роботи з сім’ями, які потребують особливої допомоги (сім’ям «групи ризику», багатодітним, неповним і ін.), сприяє розвитку сімейно-сусідських форм кооперації і взаємодопомоги на основі здійсненні грунтовного соціального діагнозу.

Насамперед слід визначити типологію сімейної структури:

за ступенем емоційної духовної єдності – згуртовані (інтегровані) та роз’єднані (дезінтегровані);

за характером психологічної й ціннісно-орієнтаційної єдності – гармонійні і дисгармонійні сім’ї;

за ознакою комунікативних установок членів – прагматичні та альтруістичні;

за критерієм соціального положення сім’ї – гомогенні(подружжя з однієї соціальної сходинки) і гетерогенні (походять з різних соціальних груп, каст, класів);

за критерієм просторово-територіальної локалізації – патрилокальними, матрилокальними, які проживають самостійно;

за кількістю дітей;

за кількістю і характером комунікативних зв’язків – відкриті та закриті;

за характером розподілу влади – єдиновладні та демократичні.

За критерієм влади розрізнюють:

патріархальні та матріархальні сім’ї;

партнерська сім’я – з сумісним обговоренням сімейних рішень.

Сучасний етап розвитку західного суспільства показує, що сім’я докорінним чином змінена. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи серед них називають:

зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (що викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім’ї, рівноправ’я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками і майном сім’ї);

утворення двох центрів життя – праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім’ї);

винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення.

Ці та інші причини викликами появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім’ї. До них належать:

зростання розлучень (абсолютне і відносне);

зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

зменшення середньої тривалості шлюбу;

проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

зменшення кількості членів сім’ї та народжуваності дітей з наступним постарінням населення;

збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

зменшення кількості повторних шлюбів.

2. Методика діагностики сім'ї.

Діагностика сім’ї - постійно присутній елемент діяльності соціального педагога. Враховуючи складність проблем, необхідна система періодичного збору, узагальнення і аналізу соціально-педагогічної інформації про процеси, що протікають у сім’ї, ухвалення на цій основі стратегічних і тактичних рішень.

Основне призначення діагностики і моніторингу (як системної форми) - складання висновку про стан конкретної сім’ї і тенденції, властиві сім’ям, що обслуговуються соціальним педагогом. Діагностичні методики, що використовуються, традиційні: спостереження, анкетування, опитування, тестування і т.д. На основі одержаної інформації здійснюється диференціація сімей, що дозволяє розробити стратегію і тактику соціально-педагогічної роботи відносно конкретної сім’ї і з сім’ями загалом, забезпечити адресність і результативність соціально-педагогічної підтримки і допомоги.

Основні принципи моніторингу:

достовірність, повнота, системність інформації;

оперативність отримання відомостей і їх систематична актуалізація;

співставлення одержуваних даних, яке забезпечується єдністю вибраних позицій при зборі і аналізі інформації;

поєднання узагальнюючих і диференційованих оцінок і висновків.

Сутність соціально-педагогічного моніторингу сім’ї полягає в комплексному використовуванні всіх джерел даних про процеси і події сімейного життя, що носять як природний характер (інформація, пропонована членами сім'ї за власною ініціативою; безпосередній і опосередкований нагляд, твори і графічні роботи дітей про сім’ю і т.д.), так і одержані в ході спеціально організованого дослідження (опитування, анкетування, метод експертних оцінок, біографічний метод, психологічні методики на виявлення показників внутрісімейних відносин і т.д.).

Важливу роль в здійсненні соціально-педагогічного моніторингу грає уміння соціального педагога систематизувати збір інформації і одержані результати. Способів систематизації може бути декілька.

3. Діагностування сім’ї на рівні її підсистем.

Оскільки сім'я — це складна система, соціальний педагог бере до уваги підсистеми усередині сім'ї, відношення між індивідами і підсистемами

Шлюбна підсистема (чоловік— дружина). Соціальному педагогу важливо бачити особливості взаємостосунків між чоловіком і дружиною в сім’ї, здатність подружжя оцінювати і підтримувати один одного. З одного боку, дана підсистема багато в чому визначає мікроклімат сім’ї. З іншою — це чинник, який надалі гратиме істотну роль у вибудовуванні дитиною власних статеворолевих взаємостосунків. Дана підсистема — одна з найскладніших для вивчення, вона багато в чому прихована від очей сторонніх. Неодмінною умовою результативної діагностики є встановлення дружніх і/або партнерських відносин соціального педагога з подружжям (опора на точку зору одного з них може послужити джерелом упередженої, спотвореної інформації). Дієвим засобом виступає спостереження.