Реферат на тему:
Методика соціально-педагогічної діяльності. Технології соціально-педагогічної діяльності
ПЛАН
Методи соціально-педагогічної діяльності.
Переконання і вправа. Методи корекції і реабілітації.
Соціально-педагогічні технології.
Методика – це сукупність методів, прийомів і засобів оптимального вирішення назрілої проблеми чи виконання певного виду діяльності.
Оскільки соціальна педагогіка із загальної педагогіки виділилась в окрему педагогічну дисципліну, а також, враховуючи зв’язок соціальної педагогіки з іншими суспільними науками, методи в соціальній педагогіці використовуються ті ж , що і в загальній педагогіці, психології, філософії, соціології, але всі вони мають свою специфіку.
Так, з точки зору філософії, метод – це спосіб практичного або теоретичного освоєння дійсності.
В соціальній педагогіці метод – це спосіб взаємодії соціального педагога з клієнтом, який сприяє соціалізації клієнта або його реабілітації в соціумі. Окрім поняття метод в соціальній педагогіці виділяють поняття прийому. Прийом – це конкретизований метод або його частка (метод реалізується саме через прийом). Прийоми використовуються залежно від методу, ситуації, досвіду соціального педагога та інших умов.
Усі прийоми поділяються на:
а)твірні (заохочення, увага, прохання, довіра, зміцнення клієнта у власні сили);
б)гальмівні (наказ, натяк, вдавана байдужість, недовіра, осуд, попередження, вибух емоцій).
Ефективність використання даних прийомів залежить від вищезгаданих умов, а також від міміки, жестів, тону соціального педагога і т.д.
Засіб діяльності це ширше поняття від прийому. Засоби соціально-педагогічної діяльності – це сукупність матеріальних, інтелектуальних, емоційних прийомів які використовуються соціальним педагогом в своїй діяльності. В якості засобів найчастіше виступають книги, засоби масової інформації, природа і навколишнє середовище. Існування засобів не залежить від бажання соціального педагога, але вміння їх використання призводить до досягнення ними позитивного результату.
Методи, прийоми і засоби в соціальній педагогіці тісно пов’язані між собою. Ефективність соціального педагога зумовлюється чіткою взаємодією та взаємовідповідністю прийомів і засобів, що використовуються в межах даного методу і усієї методики. Особливістю діяльності соціального педагога, полягає у тому, що у людей з якими він працює, або ще не сформовані загальноприйняті норми поведінки і життя, або вони знівельовані (викривлені). Найчастіше в соціально-педагогічній діяльності використовуються методи переконання і вправи.
Переконання – це роз’яснення і доведення правильності і необхідності даної поведінки. Основні ознаки методу переконання і вимоги до нього:
1) метод переконання сприяє формуванню певної життєвої позиції;
2) у ході переконання соціальний педагог впливає на свідомість, почуття і волю людини;
3) виховна сила методу зумовлюється сприйняттям його людиною. У випадку несприйняття, метод переконання перетворюється в наказ (стає авторитарним);
4) при застосуванні методу насамперед враховуються психологічні особливості клієнта, а також рівень його вихованості, інтереси та особистий досвід;
5) переконувати слід перш за все словом;
6) найважливішою частиною переконання є вимога.
При цьому слід пам’ятати, що будь-яка вимога повинна будуватись на повазі до особистості, розумінні її стану та зацікавленості долі особистості. Вимоги бувають: категоричні (не можна красти, не кради) і м’які (краще цього не робити, зроби будь-ласка);
7) переконання реалізуються через такі педагогічні прийоми як:–
монологічні форми (розповідь з використанням алегорій, порівнянь);–
діалогічні форми (бесіда, диспут);–
позитивний приклад.
Слід зауважити, що приклад є найефективнішою формою переконання. “Довгий шлях через настанови, короткий – через приклад” (Сенека). “На виховання особистості можна вплинути лише особистістю” (Ушинський).
Іноді формою позитивного прикладу виступає ідеал. Ідеал – це рушійна сила для розвитку особистості. Основним завданням сучасного педагога є допомога у виборі позитивного ідеалу. Складність методу позитивного ідеалу полягає в тому, що ідеали для себе об’єкт вибирає незалежно від соціального педагога.
Не менш важливим в соціальній педагогіці є метод вправ. Вправа – це численне повторення дій і вчинків з метою закріплення певних навичок, умінь та формування звичок. З вправи формується поведінка. Поведінка складається з вчинків, які виражаються в дії, тобто вправа на початковому етапі формує дію. Формування навичок і звичок через вправу включає наступні етапи:
1) постановка задачі;
2) роз’яснення правил її виконання;
3) формування потреби виконати задачу;
4) практична демонстрація;
5) організація практичної підготовки;
6) постановка вимог;
7) нагадування вимог;
8) контроль за виконанням.
У практиці соціально-педагогічної роботи часто використовується також метод формування перспективи. “Надія вмирає останньою. Істинним мотивом людського життя є завтрашня радість” (Сенека). Перспективи поділяються на:–
близькі (очікувана подія згорнута в часі);–
середні;–
далекі.
Особливо необхідний метод перспективи є у роботі з людьми, які з тих чи інших причин, на певний проміжок часу опинилися в ізоляції.
До корекційних методів соціально-педагогічної діяльності відносять, так само як і в педагогіці, методи заохочення і покарання. Ці методи неоднозначно трактуються як педагогами так і психологами, особливо це стосується методу покарання. Згідно чинного в Україні законодавства, будь-які прояви фізичного, психічного чи морального насильства над дитиною караються законом.
До використання цих методів ставляться такі вимоги:
1. Як заохочення, так і покарання повинні бути спрямовані не на особистість, а на її вчинок.
2. Заохочення і покарання повинні бути мобільні та індивідуальні.
3. Обидва методи застосовуються лише авторитетною особою.
4. Не використовувати ці методи часто стосовно однієї та тієї ж особи.
5. Методи повинні мати свої різновиди.
6. Для запобігання використання методу покарання застосовуються:–
переконання (зміна одних цінностей іншими; перебудова свідомості);–
попередження (прогнозування вчинків та їх негативних наслідків).
У соціально-педагогічній діяльності часто використовуються також методи соціально-педагогічної реабілітації. Соціально-педагогічна реабілітація використовується для наступних категорій людей:
1) особи, які мають фізіологічні чи психічні недоліки (порушення слуху, мови, затримка фізичного розвитку, розумова відсталість);
2) соціальні сироти (в основному діти які залишилися без опіки батьків або які проживають в сім’ях девіантів, бомжів чи психічно хворих людей;
3) особи, які тривалий час перебували в “сенсорній депривації” (психологічно недостатньому середовищі для