Державна політика стосовно молодіжних громадських організацій має певні завдання, напрямки, а також механізм її формування та реалізації. У Декларації „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” вказано 5 основних завдань, причому 2 із них прямо торкаються молодіжного та дитячого руху. Отже, завдання державної молодіжної політики щодо молодіжних громадських організацій сформульовано наступним чином:

1. створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

2. координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, які працюють з молоддю.

У цьому ж документі розглядається 7 головних принципів державної молодіжної політики, один із них (четвертий) стосується саме молодіжного руху, а саме: розвиток молодіжної ініціативи, молодіжного руху, підвищення рівня участі молодих людей у громадсько-політичному житті.

Даний документ дає характеристику реалізації державної молодіжної політики в різних сферах життєдіяльності молоді (у соціально-економічній сфері, соціально-політичній сфері, в галузі освіти і культури, у сімейно-побутовій сфері). Розглянемо реалізацію державної молодіжної політики стосовно молодіжних організацій. Держава та її органи на місцях повинні підтримувати і стимулювати діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем молоді в її та державних інтересах. Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюватися матеріально та організаційно. Це передбачає:–

звільнення молодіжних організацій, створених ними підприємств, закладів і установ від оподаткування;–

безоплатної передачі молодіжним організаціям споруд, приміщень, матеріальної бази, необхідної для роботи з молоддю;–

звільнення молодіжних організацій від внесення плати за користування землею;–

надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різноманітних кредитів та субсидій;–

створення молодіжним організаціям умов для здійснення обмінів, широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн.

У Національній програмі підтримки молоді на 2003-2008 роки у п. 7 „Розвиток громадянської активності молоді, забезпечення постійної співпраці органів місцевого самоврядування з молодіжними та дитячими громадськими організаціями” дещо розширено та конкретизовано реалізацію державної молодіжної політики у питанні молодіжних та дитячих організацій, а саме:

¦ створення національного та обласних центрів молодіжних та дитячих організацій

¦ організація лідерів та активістів молодіжних та дитячих громадських організацій

¦ підтримка засобів масової інформації при молодіжних та дитячих громадських організаціях

3. Нормативно-правова база регулювання діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій.

Основний закон України – Конституція встановлює базові принципи, які визначають та гарантують існування громадських організацій в Україні (стаття 36, та 37) там же подано перелік заборон на створення та діяльність об’єднань громадян.

Нормативні акти, які регулюють статутну діяльність організацій називається статусним законодавством. В Україні на даний момент стосовно молодіжного руху статусним законодавством вважається:

1.Закон України „Про об’єднання громадян” (16 червня 1992 р.)

2. Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1 грудня 1998 р.)

3. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (5 лютого 2003 р.)

Перший із перелічених законів поклав початок утворенню та діяльності громадських об’єднань, в тому числі молодіжних та дитячих організацій. У цьому законі визначено принципи і підходи до формування решти законодавства, яке регулює питання утворення та діяльності різних типів громадських організацій. Він складається із шести розділів та 34 статей. У законі визначається необхідний мінімум норм для встановлення порядку утворення організації (11 – 13 ст.). Встановлено конкретні норми легалізації організацій (14 – 17 ст.). Регламентується порядок діяльності організації (20 – 24 ст.). Зокрема, 25 – 32 статті визначають порядок контролю та нагляду над діяльністю громадської організації з боку державних органів. У статті 9 визначається порядок визнання громадської організації. 1, 2, 3 статтях подано визначення, які використовуються у даному законі.

Для того, щоб реалізовувати цей закон у життя було прийнято ряд постанов:

1. „Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян” (від 26 лютого 1993 р) за № 140.

2. „Про порядок справляння та розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян” (від 26 лютого 1993 р.) за № 143.

3. „Про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян” (від 26 лютого 1993 р.) за № 145.

4. „Про порядок реєстрації філіалів, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні” (від 26 лютого 1993 р.) за №144.

У законі „Про молодіжні та дитячі громадські організації” визначено особливості організаційних та правових засад утворення та діяльності молодіжних та дитячих організацій а також державні гарантії забезпечення їхньої діяльності. Дамо коротку характеристику даного закону:

1 стаття – законодавство про молодіжні та дитячі громадські організації

2 стаття – дає визначення молодіжної громадської організації, дитячої громадської організації, УНКМО

3 стаття – вказує на принципи утворення та діяльності молодіжних громадських організацій, а саме: добровільності, рівноправності, самоврядування, законності та гласності

4 стаття – говорить про те, хто може бути засновником: громадяни України, іноземці, та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах і досягли 15 років

5 стаття – регулює питання щодо членства у МГО

6 стаття – визначає статус МГО, ДГО, та УНКМО

7 стаття – регламентує права МГО

8 стаття – обумовлює участь молодіжних громадських організацій та дитячих громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної молодіжної політики

9-10 статті визначають форми державної та фінансової підтримки

11 стаття відображає відповідальність МГО та ДГО за порушення законодавства, головним чином акцентується увага на використанні державних коштів

12 стаття містить прикінцеві положення.

У Законі України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (05.02.2003 р.) серед 16 статей дві