3). індивідуально з певною особою.

Як видно, загальна профілактика відповідає І та 2 рівню, а індивідуальна співпадає з третім рівнем.

3. Типологія заходів соціальної профілактики, що застосовуються в межах держави.

Кожному рівню профілактики притаманний певний комплекс спеціальних заходів, що застосовуються до певних осіб. Сюди входить весь комплекс здійснюваних державою економічних, соціально-культурних, правових та інших дій, спрямованих на недопущення скоєння злочинів.

1. Економічні заходи. Вони включають дії, спрямовані на:

- покращення ведення економічної політики;

- здійснення належного ведення бухгалтерського обліку та контролю;

- усунення проявів безгосподарності;

- ліквідацію інфляції, безробіття;

- забезпечення людей товарами першої необхідності, житлом, робочими місцями;

- своєчасну виплату заробітної плати, пенсії та інших виплат;

- розробка всяких технічних засобів та пристроїв (сигналізації, замки тощо) та інше.

2. Соціально-культурні заходи:

- проведення належного виховання громадян;

- функціонування навчальних закладів;

- виховання в дітей та інших громадян любові до краю, своєї культури, духовності;

- наголошення про шкідливий вплив наркоманії, токсикоманії, п'янства, проституції та інших антисоціальних вчинків (фонові явища);

- наявність гуртків масового проведення дозвілля (спортивних, радіотехнічних тощо);

- недопущення демонстрації по телебаченню програм, які пропагують культ насильства, агресії тощо;

3. Правові заходи:

- правове виховання (повага до законів);

- пропаганда і навчання громадян знанням юридичних норм;

- приведення законодавства до рівня міжнародних стандартів;

- усунення прогалин у законодавстві;

- застосування юридичних санкцій;

- кримінологічна експертиза нормативних акцій.

Заходи, що застосовуються до певної групи осіб:

1. Проведення роз’яснювальної роботи на підприємствах, установах, організаціях.

2. Проведення профілактичної перевірки. Таку перевірку в силу нормативних актів щодо належного функціонування певного об’єкта можуть проводити широке коло суб’єктів.

3. Направлення письмових повідомлень про усунення виявлених недоліків. Під час проведення профілактичної перевірки про результати її здійснення складається акт. У залежності від того, що виявлено, можна прийняти ряд рішень:

- на підставі акту та інших доказів можемо прийняти рішення про притягнення винних осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності;

- повідомити вищестояще керівництво про виявлені недоліки та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності;

- попередити про недопущення в подальшому здійснення таких вчинків;

- зобов’язати у встановлений термін усунути виявлені недоліки.

4. Встановлення посиленого режиму несення служби по охороні громадського порядку (ОГП) на певній території (дільниці).

6. Здійснення профілактичних операцій і рейдів.

7. Соціальний патронат. Під соціальним патронатом розуміють комплекс заходів державної та іншої підтримки і допомоги особам, що її потребують. Сюди можна віднести:*

допомога дітям, батьки яких позбавлені батьківських прав, чи які взагалі одинокі;*

надання допомоги та лікування алкоголіків, наркоманів, осіб з психічними розладами;*

сприяння в працевлаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі;*

функціонування мережі притулків, пансіонатів.

4. Комплексне планування соціальної профілактики.

Комплексне планування соціальної профілактики - одна з основних форм узгодження діяльності в цьому напрямку державних, господарських органів, суспільних організацій і трудових колективів. Воно є підсумком сумісної розробки різними органами, організаціями і колективами злагоджених планів, що передбачають систему довгострокових і поточних заходів щодо виявлення і усунення причин асоціальної поведінки.

Комплексне планування соціальної профілактики переслідує наступні основні цілі:

- скорочення і в перспективі повну ліквідацію асоціальної поведінки громадян;

- обмеження і в подальшому ліквідацію випадків антигромадської поведінки громадян і посадовців, тобто порушень соціальних норм, що шкодить суспільству і спричиняє протиправні діяння, які сприяють їх здійсненню;

- подолання негативних сторін суспільного розвитку, які сприяють негативним явищам;

- усунення умов для правопорушень, недоліків і прорахунків в діяльності органів управління, господарських організацій, суспільних формувань, культурно-виховних і медичних установ;

- боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом: поступове викорінення негативних форм поведінки в сім’ї, на виробництві, в суспільному житті, що сприяють правопорушенням;

- розвиток і вдосконалення позитивних соціальних процесів, які протидіють антигромадській поведінці громадян і сприяють дотриманню державної і трудової дисципліни;

- підвищення рівня свідомості та організованості громадян, формування пошани до правових розпоряджень;

- виховання екологічної дисципліни, підйом екологічної культури і знань в цій області, формування у кожної людини свідомого і дбайливого відношення до природи.

Комплексний план соціальної профілактики правопорушень доцільно розробляти як складову частину плану економічного і соціального розвитку регіону, галузі народного господарства, трудового колективу. При такому підході не тільки досягається узгодженість цих планів, але і полегшується вирішення питань матеріального й іншого забезпечення передбачених заходів.

Комплексний план соціальної профілактики правопорушень повинен бути обґрунтованим, реально забезпеченим відповідними матеріальними та іншими ресурсами, відображати специфічні умови життєдіяльності регіону, галузі народного господарства, трудового колективу. При його розробці доцільно передбачити:

- вибір найактуальніших цілей профілактичної діяльності;

- максимально повне використання можливостей системи управління економічними і соціально-культурними процесами з урахуванням компетенції і функцій окремих органів управління, соціальної активності населення, нових умов, які виникають в результаті реформ у всіх сферах суспільства;

- об’єднання і раціональне використання сил і засобів для профілактичної роботи;

- збалансований розвиток всіх провідних напрямів профілактичної роботи і охоплення нею всіх складових частин даного регіону (міської і сільської місцевості, окремих населених пунктів, районів і територіальних зон із значною кількістю антигромадських проявів).

При розробці регіональних комплексних планів соціальної профілактики правопорушень слід враховувати, що специфічними особливостями, зокрема, володіють регіони:

- промислові, промислово-аграрні, які швидко розвиваються і відносно стабільні центри;

- надвеликі, великі, середні і малі міста;

- новобудови, портові, курортні, сільські райони.

Особливості кожного з таких регіонів повинні бути враховані при організації, розробці і реалізації комплексних планів соціальної профілактики правопорушень.

Комплексні плани соціальної профілактики правопорушень різних рівнів повинні бути органічно взаємопов’язані. У регіональному плані слід передбачати загальні і найважливіші заходи, реалізація яких покладається на певні суб’єкти профілактичної діяльності (наприклад, на профспілковий орган, прокуратуру, органи внутрішніх справ). Відповідні органи, організації і установи, розташовані на даній території, в своїх планах відтворюють адресовані їм