Курсова робота
Тема: “Основні школи та напрямки сучасної соціології”.
План
Вступ
1. Емпірична соціологія
2. Структурний функціоналізм
3. Конфліктологія
4. Символічний інтеракціонізм
5. Феноменологія
6. Етнометодологія
7. Неофункціоналізм
8. Структуралізм і постструктуралізм
9. Соціологічні концепції технократизму
Вступ
Якщо у першій половині XX ст. домінуючим видом діяльності соціологів у багатьох країнах були прикладні соціологічні дослідження, то у 60-80-х рр. в Західній Європі і почасти в США все більше соціологів стало цікавитися розробкою проблем самої соціо-логічної теорії, пов'язаних з процесом інтеграції різних напрямів у соціології, які різни-лись один від одного специфічним підходом до аналізу об'єкта і предмета соціології, до розуміння метода соціології як науки.
У самому широкому значенні слова під школою в соціології розуміють групу соціологів, яка працює в межах виробленої нею самою дослідницьких традицій. В більш вужчому значенні школа в соціології - це дослідницька група із загальними традиціями і відповідною інституційною формою. Так, наприклад, у всьому світі відома Чіказька школа емпіричної соціології, яка сформувалась на базі першого у світі соціологічного факультету Чіказького університету і представляла собою Специфічний підрозділ з досить швидко сформованими традиціями дослідницької діяльності і великим впливом на діяльність соціологів всієї країни, а згодом й усього світу.
Напрями об'єднують соціологів, які займаються розробкою ідентичної проб-лематики, або мають спільну світоглядну направленість. До них можна віднести, наприклад, функціоналізм, позитивізм, символічний інтеракціонізм, структуралізм, етнометодологію та ін. Всі вони виступають як парадигмальні аль-тернативи, і одночасно, є продуктом оперативної взаємодії (як між собою, так і з різними пограничними суспільствознавчими і людинознавчими дисциплі-нами).
Спробуємо окреслити в загальних рисах деякі із найбільш впливових сучасних соціологічних шкіл і напрямів.
1. Емпірична соціологія
Емпірична соціологія, яка виникла в межах західної соціології в XX ст., сфор-мувала в своєму руслі дві основні течії - академічну І прикладну. Завдання пер-шої вбачається у створенні систем наукового знання про окремі галузі і явища суспільного життя (наприклад, соціологія праці, соціологія міста, соціологія засобів масової комунікації і т. д.), які використовуються в якості методологічної основи конкретних соціологічних досліджень. Завдання другої — організація цих, націлених на розв'язання чітко визначених практичних завдань і безпосе-редньо пов'язаних з виконанням функцій соціальної інженерії, досліджень.
Історичні корені емпіричної соціології знаходимо у ранніх емпіричних дослі-дженнях XIX ст. соціального і морального здоров'я (Е. Чадуік, Л. Віллерне, Р.Вірхов, Дж.Кей-Шаттлуор, А. Геррі, А. Ватер та іи.). З 1920 по 1950 рік емпі-ричні дослідження стають пріоритетним напрямом в американській соціології.
Початок цьому процесу поклали представники Чіказької школи (Р. Парк, Е. Берджесс, У. Томас, А. Смолл та ін ) Займаючи домінуюче становище в американській соціологи протягом 20 — 40-х рр , Чіказька школа здійснила знач-ний вплив на формування світової емпіричної соціології.
Основними чи відмінними рисами Чіказької школи були:*
органічне поєднання емпіричних досліджень із теоретичними узагальненнями,*
висування гіпотез в межах єдиної організованої і направленої на конкретні практичні цілі програми,*
широта теоретичної орієнтації,*
поєднання різних підходів і методів, серед яких не було яскраво виражених Першою працею Чіказької школи в галузі емпіричної соціологи була книга
У. Томаса і Ф. Знанецького "Польський селянин в Європі і Америці" (1918 -1920 рр ) В ній викладені і апробовані на практиці основні Ідеї соціологічної те-орії Томаса, ядро якої - поняття соціальної ситуації, яке включає в себе три взаємопов'язаних елемента*
об'єктивні умови (соціальні норми і цінності),*
установки індивіда і групи,*
визначення ситуації діючою особою
Виходячи з цьо-го, Томас і Знавецький розробили таку типологію особистостей за характером їх пристосованості до соціального оточення*
міщанський тип (для нього характерні традиційні установки і стереотипи),*
богемний (нестійкі і слабо зв'язані між собою установки),*
творчий (логічно взаємозв'язані між собою установки і творчі потенції, які обумовлюють оптимальне визначення ситуації)
Томас стверджував, що розвиток суспільного життя і культури визначаєть-ся творчими особистостями, здатними до економічних, політичних і технологіч-них інновацій. В розвитку техніки соціологічного дослідження велику роль відіграло використання Томасом і Знанецьким особистих документів (біограм) їх праця знаменувала перехід американської, а потім І європейської соціологи до емпіричних досліджень.
Одним із засновників Чіказької школи вважають автора "класичної" соціально-екологічної теорії Роберта Е. Парка. Соціальна еволюція, за Парком, проходить чотири стадії, і будь-який соціальний організм переживає чотири відповідних уклади екологічний (просторова, фізична взаємодія), економічний, політичний і культурний. В міру просування до культурного укладу посилюють-ся соціальні зв'язки (просторові, економічні, політичні і, на кінець, моральні) і сус-пільство досягає оптимальної “змагальної кооперації” і “згоди", в дію вступає формула “суспільство як взаємодія”.
Використовуючи соціально-економічну теорію при вивченні локальних співтовариств в рамках міського агломерате, Е. Берджес на початку 20-х рр. висунув гіпотезу про існування "концентричних зон". Для визначення таких "зон" в емпіричному дослідженні ним був використаний метод картографуван-ня Оскільки кожна "зона" належала певній соціальній групі, то, досліджуючи життєдіяльність окремих соціальних груп в місті Чікаго і їх взаємозв'язок між собою, Е Берджес зумів виділити 75 таких "зон" При аналізі "концентричних зон" і локальних співтовариств здійснювалось інтерв'юрування респондентів, включенне спостереження, залучались різні документи, була складена "Карта соціальних досліджень в м Чікаго"
За результатами емпіричних досліджень, Е Берджес дійшов висновку, що Із зміною співвідношення сил між соціальними групами відбувається перероз-поділ міської території Утворення нових соціально-економічних спільностей викликало необхідність утвердження нових норм взаємовідносин між людьми.
Соціально-екологічна теорія Парка-Берджеса відіграла значну роль в дослід-женнях Чіказької школи і вплинула на подальший розвиток як екологічного теоретизування, так І пов'язаної з ним емпіричної практики Вплив Чіказької школи на розвиток емпіричної соціологи відчувався протягом 30-40-х рр., після