26 % – грошей, 47 % – сексуальної свободи. Але коли мати на увазі, що ці ж показники в 1969 р. були значно вищими (60 % сповідували патріотизм, 64 % – релігійні цінності, 46 % – культ грошей і лише 22 % – сексуальну свободу), то падіння дієвості пуританської чи протестантської етики стає очевидним. Саме на це звертає увагу відомий американський соціолог Д. Янкелович. Він виявив, зокрема, що замість традиційного розуміння праці як обов’язку або покликання тепер звертається увага на її привабливість і можливості для самоствердження (77 % опитаної студентської і 65 % нестудентської молоді). Критерій же заробітної плати у студентської молоді помітно знизився. “Традиційно успіх в американському способі життя, особливо робітників, – пише Янкелевич, – означав гроші, економічну стабільність, престижний статус і можливості соціальної мобільності для дітей. Тепер же навіть для значної частки нестудентської молоді, у т. ч. робітничої, основними складовими успіху стали самоздійснення особи та якість життя”.
З цими висновками перегукуються аналогічні дослідження, проведені у Франції. Результати опитування серед молоді за проектом “Французи напередодні І975” свідчать, що більшість із них віддає перевагу чуттєвому досвіду перед розсудковим, невербальним формам комунікації, прагненню наблизитися до природи. В їх ціннісних орієнтаціях переважає пафос самоцінності і самодостатності особистого існування, орієнтація на східну культуру, філософію і релігію. Щоправда, ці дані отримані в умовах того резонансу, який викликав у США і Західній Європі молодіжний ліворадикальний рух 1964 – 1972 рр. Молодь промислово розвинених країн 90-х років демонструє більшу схильність до посадової кар’єри, грошового успіху, споживацьких стандартів і матеріальної стабільності.
Слід зауважити і таке. Системність цінностей зовсім не означає абсолютну когерентність і логічність всіх її складових елементів. Це може бути властивим для досить обмеженої у кількісному відношенні людської спільноти. З її навіть простим фізичним ростом збільшується внутрішня суперечливість окремих ціннісних позицій. На рівні глобального суспільства вона (суперечливість ціннісних орієнтацій) сягає певного максимуму. Тут можна говорити швидше про опозиції, аніж про системно пов’язану сукупність позицій. Так, американський соціокультуролог Д. Белл вважає, що сучасне суспільство утримує в собі ціннісні суперечності, що важко розв’язуються: ефективність – бюрократична раціональність, свобода – державна бюрократія, індивідуалізм – масове споживання, розвиток індивідуальності – жорсткість культурних стандартів (насаджувана засобами масової інформації), економічна нерівність – юридична рівність, зростання контрольних і регламентивних функцій держави – недоторканість особистих прав і свобод і т. д. Ця внутрішня суперечність і конфліктність є симптомом, на думку автора, появи в надрах існуючого принципово нового (постіндустріального) суспільства, здатного розв’язувати такі протиріччя.
Норми – це практично діяльний, модельний аспект цінності. Вони забезпечують регулярність і регулятивність соціальних відносин і форм діяльності, надають однозначності та визначеності статусу і ролі. Норми передбачають фіксовані правила і рамки діяльності, а також процедури стосунків і способи розв’язання суперечностей чи конфліктів. Норми утримують у собі сукупність писаних і неписаних правил, дозвіл і заборону, заохочення і покарання, санкції. Вони містяться в звичаях, реальних структурах повсякденного буття, традиціях, звичках, способі життя, усталених вербальних та інших формах комунікації.
Будь-яка соціальна група керується як ціннісними орієнтаціями, так і відповідними нормами діяльності. Стверджувані санкції мають позитивну (заохочення, дозвіл, стимуляція, мобілізація і т. д.) або негативну (покарання, попередження, символічний чи ідейно-психологічний тиск, шантаж, загрозу застосування сили та ін.) спрямованість. Санкції включають як чітко і відповідно фіксовані форми покарання, так і менш визначені, де кара набуває соціально-психологічної форми (презирство, ізоляція, виключення із соціального кола, демонстративна байдужість та ін.). Лише з перетворенням цінностей у норми соціальне життя набуває регулярності, однозначності та прогнозованої (колективні очікування) передбачуваності. Усе це сприяє створенню соціального порядку: впорядкованості, усталеності, ритмічності, регулярності, передбачуваності, одноманітності в соціально необхідному обсязі. На нормах ґрунтуються механізми і дія соціального контролю. Особливого значення дії соціального контролю надається в американській соціології.
Між соціальними нормами і колективною (громадською) думкою існують складні і суперечливі стосунки. Якщо розбіжність між нормами і громадською думкою сягає вище статистично пересічного значення, то можна з певністю сказати, що таке суспільство знаходиться у стані кризи, переживає перехідний період, де борються старі і нові форми соціального порядку. За звичайних умов колективна думка підтримує існуючі норми, чинить тиск на окремого індивіда чи групу задля їх виконання. У такомуразі можна сказати, що саме суспільна свідомість відіграє управлінсько-регулятивну функцію, перетворюється в різновид соціального контролю, його метою є досягнення конформної поведінки.
Ефективність колективного тиску досить обґрунтована. З цього приводу були проведені спеціальні дослідження. Скажімо, експеримент Асха полягав у тому, що вся група, за винятком одного, була у попередній домовленості з експериментатором відносно своєї реакції на задану ситуацію. Досліди довели, що майже третина перевірених схилялась на користь групової думки, хоч їх індивідуальне сприйняття свідчило зовсім про інше. Експеримент Шеріфа дещо відрізнявся. Група опитувалась у двох різних ситуаціях: затемненій і освітленій кімнаті. Завдання полягало в тому, щоб виявити залежність між більш індивідуалізованою (затемнена кімната) і більш колективізованою ситуацією. Досвід показав залежність індивідуальних реакцій від звичайної фізичної (більш явної в освітленій кімнаті) присутності групи. Одна з модифікацій такого експерименту – робота з індивідом окремо і в групі. Експеримент, схожий з експериментом Асха, але в ньому визначалася залежність індивідуального сприйняття пахощів від групової думки. Мільграм провів порівняльне дослідження міри конформності поведінки у французів і норвежців. Останні виявились більшими конформістами, аніж французи. Отже, можна вважати