Другий тип – "періодично і тимчасово самотні люди" (15% вибірки). Ці люди в достатній мірі зв'язані близькими відносинами зі своїми друзями і знайомими, хоча відчувають обмеженість у близькій прихильності чи не одружені. Вони частіше інших вступають у соціальні контакти: на роботі, у різних організаціях, у клубах. Представників даної групи відрізняє найбільша соціальна "активність" у порівнянні з представниками інших груп самотніх. Цей тип об'єднав людей, які ніколи не перебували в шлюбі. Вони вважають свою самотність короткочасною і рідше почувають себе покинутими, ніж інші самотні.

Третій тип – "пасивно-стійко самотні люди" (12% вибірки). Незважаючи на те, що їм не вистачає яких-небудь відносин, вони не виражають такої незадоволеності з цього приводу, як представники, що відносяться до першого і другого типів. Це люди, які змирилися зі своїм становищем. Більшість з них – це люди, втратили близьких, вважають себе покинутими, але не звинувачують інших у своєму становищі.

2. Типологія обмеженості соціальних відносин.

Серед різних типологій обмеженість соціальних відносин, найбільш цікава в цьому плані робота Роберта С. Вейса. Цей дослідник вважав, що „існує фактично два емоційних стани, які можна розцінювати як самотність”. Він назвав ці стани відповідно емоційною ізоляцією і соціальною ізоляцією. Перший, на його думку, викликаний відсутністю прихильності до конкретної людини, а другий — відсутністю соціального спілкування.

Самотність типу емоційної ізоляції виникає під час відсутності емоційної прихильності, і його можна перебороти, встановивши нову емоційну прихильність чи відновити раніше втрачену. Люди, що переживають цю форму самотності, схильні відчувати почуття глибокої самоти, незалежно від того, чи доступне їм товариство інших. Такий індивід, наприклад, описує безпосередньо навколишній його світ, як спустошений, безлюдний і беззмістовний; почуття глибокої самоти може бути описано й у поняттях внутрішньої спустошеності, у цьому випадку індивід звичайно говорить, що він випробує порожнечу, заціпеніння, байдужність. „...Самотність типу соціальної ізоляції виникає під час відсутності приваблюючих соціальних взаємозв'язків, і ця відсутність може бути компенсовано включенням у такі взаємозв'язки”.

Вейс вважав, що особливою ознакою самотності, обумовленою емоційною ізоляцією – це тривожне занепокоєння, а особливою ознакою самотності, породженою соціальною ізоляцією – це відчуття навмисного відторгнення.

У своїй роботі Вейс ставить також такі питання: які фактори, ситуативні і характерологічні сприяють самотності? Як взаємодіють ситуативні і характерологічні фактори? Розглядаючи два напрямки в дослідженні факторів, зв'язаних із самотністю, вона називає ситуації, при яких виникає ймовірність самотності: особисті обставини, ситуації. Другий напрямок у дослідженні факторів, зв'язаних із самотністю, вивчає характер особистості: зосередженості на своєму внутрішньому світі, сором'язливість, низьку самооцінку і т.д.

Безпосередній акцент на характер особистості дозволяє виявити ще одну типологію самотності, зв'язану з властивостями особистості, що у практиці має істотне значення.

З віком особистісні риси, що провокують самотність, поглиблюються і надають негативний стан переживанням міжособистісних взаємин. Польський психолог Л. Симеонова згрупувала типи поведінки людей, схильних до самотності, таким чином:

1. Постійна потреба людини в самоствердженні, коли в центрі уваги стоїть тільки власний успіх.

2. Одноманітність у поведінці. Людина не в змозі вийти з деякої обраної ним ролі й тому не може дозволити собі розкутість, природність у стосунках з іншими людьми.

3. Зосередженість на своїх відчуттях. Події власного життя і свій внутрішній стан представляються людині винятковими. Вона недовірлива, повна похмурих передчуттів, панічно занепокоєна за своє існування.

4. Нестандартність поведінки, коли світосприйняття і вчинки не відповідають встановленим у даній групі правилам і нормам. У такій поведінці існує дві причини: одна з них — це своєрідність бачення світу, оригінальність уяви, що часто відрізняє людей талановитих. До таких людей належали ті, хто створював нові теорії, не зрозумілі і не оцінені сучасниками, категорично відкинуті й осміяні. Друга — це небажання рахуватися з іншими. Людина впевнена, що усі повинні підлаштовуватися під неї.

5. Недооцінка себе як особистості, а звідси страх бути нецікавим іншим. Така поведінка характерна для людей соромливих, із заниженою самооцінкою, що прагнуть завжди триматися в тіні.

Цікаві дані, що стосуються схильності до самотності в залежності від типу особистості, були отримані групою вчених Каліфорнійського університету під керівництвом Е. Сігельмана. Серед характеристик, що найбільше негативно впливають на психологічну адаптованість, ними були виділені: відчуття себе невдахою, жалість до себе, схильність до пригніченості; прагнення триматися з людьми на відстані, уникнення близького спілкування; облудність і лукавство, ненадійність, ворожість до інших людей, схильність приписувати свої почуття і мотиви іншим.

Українські психологи Е. И. Головаха і Н. В. Паніна, доповнюючи цей досить великий перелік особистісних характеристик, потенційно зв'язаних з переживанням самотності, виділяють таку рису, як конфліктність, тобто схильність загострювати не тільки конфліктні, але найчастіше і просто ускладнені ситуації людських взаємин.

Усі перераховані психологічні характеристики не тільки утрудняють спілкування, але й об'єктивно перешкоджають встановленню інтимно-особистісних відносин між людьми.

3. Типологія тимчасової перспективи.

Достатньо повно розкрили феномен самотності як властивості особистості дослідники цієї проблеми Ю. Швалб і О. Данчева у своїй книзі "Самотність: соціально-психологічна проблема". Вони розглянули характерні риси трьох взаємовиключних типів особистості, виявляючи фактори, що призведуть людину до щастя, або до самотнього існування.

Перший тип умовно можна назвати “рефлексивно-усамітнене” "Я". Це особистість, що характеризується розвинутою самосвідомістю, структурованою системою цінностей. Причому чільне місце в цій ієрархії займають етико-культурні цінності, що виражаються в спрямованості особистості на творчі види діяльності і