Другий тип автори умовно називають "монадним". За рівнем розвитку самосвідомості, цілеспрямованості і рефлективності він багато в чому подібний з попереднім, але відмінною рисою є його закритість від інших. Цей тип замкнутого на самому собі "Я". Люди з таким типом самосвідомості відрізняються постійним прагненням до самоствердження. Причому часто навіть за рахунок інших людей. Етичний морально-етичні категорії не виступають для них підставою при постановці та вирішенні життєвих цілей і задач. "Монадне Я" відрізняється від першого типу глибокими психологічними і соціальними конфліктами.

Постійне прагнення до самоствердження зустрічає неприйняття і відсіч з боку навколишніх, а відсутність критичності мислення не дозволяє індивіду зрозуміти для себе причини такого неприйняття, що автоматично призводить до поглиблення прагнення самоствердження. З іншого боку, у зрілому віці зверхцінність "Я" починає усвідомлюватися як відчуженість від світу людей. Але виникаюча на цій підставі тяга до її подолання вже не може бути реалізована.

Соціологи підкреслюють неминучість страждання і неможливість подолання відчуженості для цього типу людей. Вони вважають, що саме цей тип особистості складає основний контингент самотніх старих людей.

Постійне прагнення до ствердження свого "Я", відсутність потреби в інших людях призводять до того, що згодом сама людина починає "випадати" з міжособистісних контактів і спілкування. Характерною рисою такого типу особистості виявляється небажання і нездатність зрозуміти іншу людину. Джерело власних нещасть і переживань завжди знаходиться в інші, зовні. І хоча сама людина іноді може усвідомити свої власні негативні якості, але він виправдує себе, бачачи корінь зла в навколишньому світі.

Третій тип, знову ж умовно, автори назвали "патологічно конфліктним", чи "розривним", типом "Я". Люди такого типу характеризується відносно низьким рівнем розвитку самосвідомості і рефлексії, несформованістю механізмів цілепокладання. Люди цього типу не здатні активно будувати власне життя, перебувають під владою зовнішніх і незалежних від них обставин, а їхня життєдіяльність в цілому носить характер реактивної поводінки. В той же час у системі цінностей людей даного типу досить значимими є інші люди, міжособистісні відносини. Це виявляється в прагненні людей до контактів, спілкування. Однак ці установки в реальному житті майже ніколи не реалізуються в силу викладених особливостей свідомості і самосвідомості цього типу. Неадекватна оцінка інших і себе створює психологічний бар'єр, тобто такий психічний стан, що виявляється у своєрідній пасивності суб'єкта і перешкоджає виконанню ним необхідних для контактів дій. Нерозуміння змістів і цілей висловлень і вчинків інших людей, а також своїх власних в очах інших приводить до психологічного конфлікту, що переживається людиною як самотність.

Специфіка феномена самотності в літньому віці полягає також і в тому, що часто самотність призводить до суїцидальних вчинків. У віці 55 – 65 років часто спостерігається так звана реакція демобілізації, що виникає як результат психологічної кризи пізнього віку. "Майбутнє малюється в темному світлі, планів немає, а минуле, навпаки, ідеалізується, забарвлюється у винятково рожевий колір. Тому в людини з'являються пасивні суїцидальні висловлення типу "жити не варто", "все в минулому", "ніколи не повернути того, що було..."

У віці від 65 до 75 років можливе виникнення суїцидальноопасних вікових депресій, а людей старших 75 років постійно переслідує думка – піти з життя самому.

Таким чином, самотність — це явище, яке характерне тільки людині й вимагає ретельного його вивчення. Кожен тип самотності — це особлива форма самосвідомості, яка свідчить про розрив основної мережі відносин і зв'язків, що складає життєвий світ особистості. Знання типів самотності з погляду пояснення цього явища, розкривають можливості дізнатися про багатоаспектність переживань самотньої людини, здатність більш ретельного аналізу феномену самотності, його джерел, а також необхідність оцінити сферу впливу самотності на життя людини.

Література:

Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.

Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.