Мета акмеології є удосконалити особистість, допомогти в досягненні нею вершини фізичного, духовного, морального і професійного розвитку, гуманізація даного розвитку.

Об’єктом акмеології виступає зріла особистість, яка прогресивно розвивається , самореалізується головним чином у професійній діяльності, яка досягає вершини у своєму розвиткові.

Предметом, в широкому розумінні, є процеси, закономірності та механізми удосконалення людини як індивіда, індивідуальності, суб’єкту праці та особистості в життєдіяльності, професії, спілкуванні, які призводять до оптимальних шляхів самореалізації, досягненню вершини в розвиткові. У вузькому розумінні предметом акмеології є пошук закономірностей саморозвитку і самовдосконалення зрілої особистості, самореалізація в різних сферах, самоосвіта, самокорекція і самоорганізація.

3. Завдання акмеології.

Вчені виділяють декілька завдань акмеології. Доцільно перерахувати та коротко охарактеризувати їх.

1. Комплексне вивчення розвитку людини на ступені дорослості. Прослідковування залежності між індивідуальними, особистісними і суб’єктивними характеристиками дорослої людини і особливостями його формування і розвитку на попередніх етапах. Ступінь зрілості особистості, його вершина це багатовимірне утворення, що показує на скільки особистість відбулася як громадянин, як спеціаліст в певній професійній галузі, як сім’янин, батько. Для того, щоб зрозуміти особистість в усіх цих амплуа, осмислити всю складність взаємозв’язків необхідно зібрати воєдино всі дані, отримані в дослідженнях, які проведені з позицій різних наук. стан зрілості не появляється у людини неочікувано і зразу, на акме працює все життя.

2. Виявлення мікро- і макрооптимумів (або мікро- і макроакме), які досягаються людьми у їхньому індивідуальному та особистісному розвиткові, дослідженні та визначенні їх загальних і специфічних характеристик. Отже, вияснення характеристик, які повинні бути сформованими у людини в дошкільному віці, молодшошкільному, в підліткові роки і час молодості щоб він у всіх відношеннях міг успішно проявити себе у зрілому віці. Акмеологія прослідковує механізми і результати впливу макро-, мезо-, мікро факторів, а також і природних умов на людину, з метою розробки такої стратегії організації його життя, яка необхідна для оптимальної реалізації його на стадії зрілості. Наскільки висока вершина, наскільки вона змістовна і багатогранна, настільки великі, новаторські та оригінальні результати його діяльності при досягненні акме).

3. Вивчення процесу оволодіння людиною професією і досягнення в ній акме. Слід дослідити працю професіоналів екстра класу в різних областях діяльності та виділити загальні принципи, які їх об’єднують, науково розкрити сутність і зміст професіоналізму. Шлях до вершини професіоналізму є довгим і важким. Тому, продумана організація діяльності по відношенню до дитини в дошкільному віці, а пізніше грамотне введення підлітка в світ професій, глибоке теоретичне і практичне навчання значно полегшать включення особистості в діяльність, яка приведе його з часом на вершину професійного акме.

4. Дослідження загального, особливого і часткового в досягненні малими і великими групами своїх „акме”, опис і класифікація основних характеристик цих акме. Створення методичного інструментарію, який дозволяє виявити об’єктивні і суб’єктивні передумови досягнення людиною і малими та великими спільнотами людей акме, а також виявлення головних особливостей цих акме.

4. Місце акмеології в системі суспільствознавства і людинознавства.

Акмеологія як і будь-яка інша область наукового пізнання має не тільки загальнонаукові принципи, але і конкретні дисциплінарні особливості, які характеризують її як специфічну галузь. Було доведено, що в акмеології є як мінімум три науково-методологічних орієнтири, а саме:–

природничо-наукова орієнтація;–

суспільно-гуманітарна орієнтація;–

технологічна орієнтація.

Природничо-наукова орієнтація в акмеології виражається в тому, що вона використовує дисциплінарні стандарти, які склалися в класичному природознавстві (експерименти, закономірності, математична достовірність). При аналізі акмеологічних проблем (природи обдарованості, генетичних і психофізичних компонентів професійної майстерності) використовуються знання у сфері вікової фізіології, генетики, психофізіології праці.

Суспільно-гуманітарна орієнтація проявляється полягає у тому, що належачи до наук про людину, акмеологія відособлюється від суспільних наук і формується в якості самостійної дисципліни. Тобто, ще до виникнення акмеології психологи, соціологи, педагоги вивчали питання професіоналізму, творчості, навчання дорослих, проте дослідження, проведені безпосередньо акмеологію є глибокими та специфічними.

Технологічна орієнтація акмеології проявляється в безпосередній взаємодії з технічними науками (кібернетикою, інформатикою) а також використовуються в акмеології алгоритмічні стандарти.

Акмеологія як наука із комплексу людинознавства має різноманітні міжпредметні зв’язки з іншими науками. Родовою наукою для акмеології є психологія психологічні знання постійно використовуються в акмеологічних дослідженнях. Зокрема, використовуються матеріали таких напрямків психології, як: психологія особистості, диференційована і генетична психологія, психологія розвитку, психологія праці і професій, соціальна і вікова психологія, психологія творчості.

Акмеологія має тісні зв’язки і з філософією та з педагогікою. Вона також пов’язана із такими науками як: історія і культурологія, соціологія і економіка, екологія і політологія.

5. Структура рефлексивно-акмеологічного підходу до розвитку професійної майстерності.

При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей професіоналів з урахуванням різних аспектів підготовки кадрів.

Віковий аспект спрямований на діагностику задатків і здібностей засобами педології, андрогогіки (навчання студентів і професіоналів) і геронтології (ветеранів праці).

Освітній аспект спрямований на діагностику та розвиток знань і вмінь студентів в системі загальної, професійної і неперервної освіти.

Професійний аспект пов’язаний із визначенням можливостей і результатів здійснення трудової діяльності через з’ясування профпридатності, психологічної готовності до даного виду діяльності і ступеня соціальної відповідальності за процес і результати.

Креативний аспект визначає зусилля, які затрачені і успішність їх реалізації шляхом вияснення рівня професійності, рефлексивно-інноваційного потенціалу його удосконалення до степеня майстерності.

Рефлексивний аспект пов’язаний із самоусвідомленням особистості, розумінням партнерів по комунікації в процесі трудової діяльності

6. Сучасний стан акмеології.

Акмеологію як науку на сьогоднішньому етапі розвитку відрізняє фундаментальність, інтегрований характер і гуманістична спрямованість.

Сутність фундаменталізму акмеології полягає у тому, що акмеологія відразу визначила свій об’єкт, предмет і окреслила всю проблематику, якою