Ухилення від лікування венеричної хвороби - це вчинення дій, які перешкоджають здійсненню лікування такої хвороби. Причому, воно може бути як повним, так і тимчасовим. Зокрема, це відмова від проходження призначеного курсу лікування, порушення режиму такого лікування (в тому числі, припинення лікування на певний час, відмова проходити певні процедури чи приймати певні ліки, самолікування), ухилення від контрольного обстеження.

В). Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за Адміністративним кодексом України.

Адміністративна відповідальність наступає за ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження., зробленого їм органами охорони здоров’я. За умисне приховування хворими на венеричну хворобу джерела зараження та осіб, які були у контакті з цими хворими, передбачена адміністративна відповідальність за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Г). Участь органів внутрішніх справ у боротьбі з венеричними хворобами.

Згідно Закону України "Про міліцію", органи міліції сприяють у межах своєї компетенції лікувально-профілактичним закладам у виконанні покладених на них законом обов’язків. Міліція, відповідно до своїх завдань, зобов’язана приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини, передбачені статтями КК України та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення. В установленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про осіб, які становлять групу ризику на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людей, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм та наркоманів, які вводять наркотичні речовини шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження і лікування.

Органи міліції мають право виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, наприклад, ведення аморального способу життя, заняття звідництвом тощо. На підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про недопустимість протиправної поведінки. Затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, яких підозрюють у занятті бродяжництвом, — терміном до 30 діб з санкції прокурора.

З метою попередження розповсюдження венеричних хвороб, міліція зобов’язана контролювати дотримання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.

У період швидкого зростання венеричних захворювань виникла потреба налагодити облік і обстеження на венеричні хвороби осіб, які зловживають спиртними напоями, оскільки 52% хворих заражаються в нетверезому стані. У взаємодії з лікувально-профілактичними закладами особливу увагу слід звертати на обстеження осіб, затриманих під час рейдів, які тимчасово перебувають у слідчих ізоляторах, звільнених з місць позбавлення волі. Ця категорія складає, в середньому, 10 - 14 % венеричних хворих.

Діяльність міліції у боротьбі з венеричними хворобами повинна будуватись на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з лікувально-профілактичними закладами та з іншими зацікавленими в цьому особами.

Основи законодавства України про охорону здоров’я (Постанова Верховної Ради України № 2801-ХІІ, 19 листопада 1992р.).

Ст.40 ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ

Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну та сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в т.ч. у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Кримінальний Кодекс України

Завідоме підставлення іншої особи через статеві зносини або іншими діями в небезпеку зараження венеричною хворобою карається позбавленням волі терміном до двох років, або виправними роботами на той же термін, або штрафом у розмірі від 30 до 80 мінімальних заробітних плат.

Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, карається позбавленням воді терміном до трьох років або виправними роботами терміном від одного до двох років.

Дії, передбачені частиною 2 цієї статті, вчинені особою, яка була вже засуджена за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також за зараження двох або більше осіб, або неповнолітнього карається позбавленням волі терміном до п’яти років.

УХИЛЕННЯ ВІД ЛІКУВАННЯ ВЕНЕРИЧНОЇ ХВОРОБИ

Ухилення від лікування венеричної хвороби, продовжуване після попередження, зробленого органами охорони здоров’я, карається позбавленням волі терміном до двох років або виправними роботами на той же термін, або штрафом у розмірі від 30 до 80 мінімальних заробітних плат.

Адміністративні правопорушення

УХИЛЕННЯ ВІД ОБСТЕЖЕННЯ І ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ОСІБ, ХВОРИХ ВЕНЕРИЧНОЮ ХВОРОБОЮ

Ухилення від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі венеричною хворобою, або від лікування осіб, які були в контакті з хворими венеричною хворобою і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження, зробленого їм органами охорони здоров’я, тягне за собою накладання штрафу в розмірі 900 тисяч карбованців.

УМИСНЕ ПРИХОВУВАННЯ ДЖЕРЕЛА ЗАРАЖЕННЯ ВЕНЕРИЧНОЮ ХВОРОБОЮ

Умисне приховування хворими венеричними хворобами джерела зараження та осіб, які були у контакті з цими хворими, тягне за собою накладання штрафу в розмірі 50 тисяч карбованців.

Література:

1. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.-К.: УДЦССМ, 2000р. Випуск 1.-276 с.

2. Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу науково-практичну конференцію “Соціальна політика в Україні: вчора, сьогодні, завтра” – К., січень 1996 року.

3. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблиціях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної