висновок щодо пріоритетів: молодь сьогодні віддає перевагу формам дозвілля гедоністичного рекреаційного спрямування. Закономірною є перевага фізично активних форм дозвілля (відвідування дискотек та спортивних секцій, що складають 55,8 %). Помітно значна частина форм дозвіллєвої діяльності, що є пасивними стосовно духовного та інтелектуального розвитку молоді. Так, спостерігається дуже низький відсоток відвідувань дозвіллєвих заходів, пов'язаних з накопиченням технічних знань - технічні експозиції відвідували: "часто" - 1,7 %, "іноді" - 15,1 %, "ніколи" - 80,2 % опитаних. Причому під час опитування не з'ясовувалось, який відсоток відвідувань технічних експозицій здійснено за службовою необхідністю, з метою придбання обладнання розважального характеру. Молодь також не відвідує заходів, що вимагають роботи душі, співпереживання. Так, концерти класичної музики, наприклад, відвідують "часто" - 1,3 % опитаних, "іноді" - 10,7 %, "ніколи" - 85,5 %. Наведені дані дозволяють дійти висновку, що нині в України активно формується людина з раціоналістично-споживацьким ставленням до цінностей і явищ культури. Молода людина з такими ціннісними орієнтаціями неспроможна мирно співіснувати в соціальному середовищі. Сутність її діяльності спрямована на задоволення власних потреб. І якщо на перепоні такої діяльності стають норми, вони сприймаються як шкідливі й непотрібні. Результатом такого сприйняття нормативних систем стає "інституалізація девіації" (коли відхилення стає нормою певної субкультури).
В умовах неповноцінного емоційного життя активізується потреба близьких відносин на емоційному рівні. Одна з найскладніших проблем полягає в тому, що молода людина не може знайти свого мікрокультурного середовища, свою представницьку групу, яка забезпечить їй продуктивне спілкування. Як відомо, спілкування - одна з базових потреб людини. І тому молода людина намагається включитися до груп однолітків і якнайшвидше засвоїти групові норми з метою досягнення ідентичності. Як показує соціальна практика, це дуже часто неформальні групи агреси-вної, епатажної, гедоністичної спрямованості.
Тому надзвичайно важливо залучати всі засоби для свідомого спрямування енергії (часто деструктивної) в русло розумної духовної діяльності. Важливе місце в арсеналі таких засобів відводиться куль-турно-дозвіллєвій діяльності, здатній:
задовольнити потребу у спілкуванні взагалі і особливо у груп молоді, у яких не розвинені неформальні зв'язки;
формувати почуття емпатії - сприйняття людини на емоційному рі-вні і, таким чином, сприяти формуванню почуття колективізму, потреби у спільній діяльності, співробітництві, взаємодопомозі, співучасті, співчутті;
відігравати інтегруючу функцію щодо груп мігрантів (урбанізація), усу-вати гальмування емоційної реакції, властивої спілкуванню міських жителів;
бути одним з важливих механізмів регулювання міжособистого спілкування людей з різними ідейними та моральними установками, формування простих норм моралі, культури побуту;
задовольнити потребу в інформації про іншу людину, яка зближує учасників дозвілля;
свідомо спрямовувати потік енергії в русло розумної духовної діяльності, яка повертає людині рівновагу емоційного та інтелектуального життя;
завдяки ігровим формам задовольнити потребу людини у вільній активізації духовних та фізичних сил і виступати школою виховання незацікавлено-безкорисливого ставлення людини до навколишнього світу і засобом його естетичного опанування;
як форма міжособистої та групової взаємодії на емоційному рів-ні, в процесі досягнення спільної мети стає важливим механізмом у подоланні психологічного бар'єру, пов'язаного з так званим етнічним стереотипом та егоцентризмом;
зміцнювати контакти між людьми, прискорювати процес соціалізації найбільш приємними способами, які надають негайне задоволення.
ЛІТЕРАТУРА
Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології від античності до початку ХХ ст. К.: Либідь, 1991.
Социальные отклонения. Введение в общую теорию. М.: Юрид. лит., 1984.
Дж. Смелзер. Социология // Соц. ис. 1990. № 12. С. 116-137.
Гумелёв Л.Н. География этноса в исторический период. Л.: Наука. Ленинградское об-ние, 1990.
Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика - Пресс, 1996.
Толстой Л.Н. Моя жизнь. Собр. соч. Т. 10. М., 1963.