Реалізація соціальної політики стосовно будь-якої категорії громадян неможлива без здійснення їх соціального захисту. Соціальний захист – це система заходів, спрямованих на ліквідацію перешкод до реалізації громадянами своїх соціальних прав. Особливістю соціальних прав людини є те, що вони виникають із факту її належності до суспільства, тому соціальний захист – всезагальна вимога.

Отже державні механізми по забезпеченню соціального захисту спрямовані на кожну людину, незалежно від Ії майнового стану та матеріальної забезпеченості. Соціальний захист як явище соціальної політики стосується не лише найменш забезпечених категорій населення. Врешті решт усі громадяни воліють захисту від забруднення довкілля і пов’язаних з ним соціальних недугів.

Соціальна допомога – це система заходів, що передбачає покращення стану певних соціальних прошарків шляхом соціальних програм та забезпечення діяльності мережі відповідних соціальних закладів. Соціальна допомога спрямована на збереження якості життя людей, які потрапили в скрутне становище. Ця допомога залежить від економічного стану суспільства, управлінської спроможності держави та особистої відповідальності людини за своє життя.

Прикладом соціальної допомоги, в якому втілилися її характерні особливості, є введена з 3 травня 1995 року в Україні державна Програма житлових субсидій [3, с.27].

Принцип надання соціальної допомоги полягає в тому, що при прийнятті рішення про неї, перш за, все враховується матеріальний стан людей. Питання про надання допомоги розглядається індивідуально, згідно чинного законодавства і стосовно тих людей, що в силу різних обставин суттєво знизили свій рівень життя. Здійснення соціальної допомоги неможливе без спеціальних умов : створення служб, структур, закладів соціального захисту, підготовки фахівців з конкретних питань, відпрацювання механізмів надання різних видів державних допомог. Передумовами ефективної соціальної допомоги є динамізм її законодавчої бази, постійний моніторинг матеріального і соціального стану громадян, оперативне прийняття рішень про розміри та види допомоги.

В умовах розвитку демократичних процесів і формування громадянського суспільства в Україні надзвичайно великого значення набув інститут соціальної підтримки. Соціальна підтримка являє собою діяльність органів держави і місцевого самоврядування, громадських фондів та організацій, що спрямована на конкретну людину чи групу людей, що потребують невідкладної соціальної допомоги в реалізації конкретної мети. Соціальна підтримка , таким чином, існує стосовно таких потреб, які люди можуть задовольнити самостійно, але для цього необхідно створити належні умови, які дозволили б їм вирішувати свої проблеми.

Об’єктом соціальної підтримки може бути окремий громадянин або спільнота, які вже стали предметом соціальних зусиль суспільства, але ці зусилля не вирішують існуючих у них проблем. Таким об’єктом є, наприклад, фермер, що за допомогою держави отримав землю і після розпаювання колективного майна веде господарство, але в конкретній ситуації, щоб не збанкрутити, потребує короткострокового кредиту. Ним може бути і студент, що отримав грант чи освітянський кредит для завершення навчання тощо.

Суб’єктами соціальної підтримки можуть бути не тільки державні структури і навіть не стільки вони, а перш за все органи місцевого самоврядування, громадські організації та фонди. Принципом діяльності суб’єктів соціальної підтримки є, по-перше, адресність їх допомоги і можливість її надання незалежно від соціального статусу об’єкта , по-друге, публічність діяльності як метод створення громадської думки та виховання людини [4, с.53].

Соціальна підтримка може мати найрізноманітніші види: від надання кредиту до організації громадських робіт. Але при цьому обов’язково повинні дотримуватися дві вимоги: конкретний і адресний характер допомоги, надання її тим, хто здатний нею скористатися. Порушення їх значною мірою знецінює можливості підтримки. В Харкові з метою підтримки окремих категорій населення в їх працевлаштуванні щорічно за рішенням місцевих органів влади бронюються робочі місця. Наприклад, в 1998 році, було заброньовано 4,2 тисячі робочих місць.Але скористались цією можливостью лише 498 чол. [3, с.24]. Причиною такої низької ефективності цього заходу, на наш погляд, є те, що соціальна підтримка призначалася певним категоріям людей,а не окремим особистостям на основі їх ініціативи.

В умовах становлення ринкової економіки соціальна підтримка виконує декілька функцій:–

економічні : сприяння підвищенню ефективності конкретних форм людської діяльності в системі суспільного розподілу праці;–

соціально-ціннісні: розвиток соціальних відносин на основі підвищення ролі цінностей взаємодопомоги і довірі;–

психологічні: стимулювання до використання особистостями їх психологічних і діяльністних резервів;–

інтегральна : створення умов для ініціативної діяльності інноваційного характеру.

Таким чином, соціальній захист, допомога і підтримка як форми забезпечення соціального життя людей мають різне призначення і різне співвідношення між собою в межах єдиної системи. З розвитком суспільства і виходом його із кризового стану, змінюється динаміка розвитку цих трьох форм соціального забезпечення, більш швидкими темпами починає зростати соціальна підтримка .

При оцінці співвідношення між соціальним захистом, соціальною допомогою і соціальною підтримкою в процесі реалізації певної соціальної програми, на наш погляд, слід керуватися критерієм оцінки змін добробуту, запропонованим В.Парето. Він виходить ії того, що соціальна зміна покращує добробут, якщо вона , по-перше, нікому не завдає втрат, по-друге, якась частина людей, за їх власною оцінкою, має від неї користь [5, с.302]. Щоб зміни добробуту при реалізації соціальних програм відповідали зазначеному критерію, необхідне використання і соціального захисту, і соціальної допомоги, і соціальної підтримки. У відповідності з їх функціями соціальний захист має попередити можливі втрати добробуту всіх учасників програми, соціальна допомога – допомогти тим, хто може при її здійсненні потрапити в скрутне