винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:*

зростання розлучень (абсолютне і відносне);*

зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;*

зменшення середньої тривалості шлюбу;*

відтермінування часу вступу до шлюбу;*

проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;*

зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;*

збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;*

зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Всі ці тенденції властиві (хоч і у меншій мірі) і для розвитку сучасної сім'ї в Україні. Нині тут налічується близько 17 млн. сімей, але середньорічна кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (з 462 тис. у 1969 р. до 428 тис. у 1993 p.). Зменшення чисельності шлюбів відбувається на Тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає депопуляція населення України (з 1991 р. кількість померлих перевищує кількість народжених у середньому за рік; якщо у 1959 р. індекс природнього приросту становив 13,4 чол. на 1000 чол., то у 1993 р. він набуває від'ємного значення і становить — 3,4). По-друге, збільшується кількість розлучень: якщо у 1959 р. на 1000 чол. припадало 11,6 шлюбів і 1,2 розлучення, то у 1992 р. ці показники становили відповідно 7,6 і 4,3. Або, в інших вимірах, у 1993 р. було укладено 428 тис.шлюбів і зафіксовано 219 тис.розлучень. З розрахунку на 100 шлюбів кількість розлучень складала: у 1950 р. - 3, 1960 - 10, 1970 - 27, 1980 - 34, 1990 - 38.

в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незво-ротнім. Однак Н.Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, які, не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Вони, як вказує Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної сім'ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню більш відповідного оточуючого середовища і збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім'ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, які здаються незвичними і навіть шокуючими, але здобувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, полігінія, «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), «консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім'ї в західних країнах існують досить відмінні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше — «Прощавай, сім'є!», друге — «Чутки про смерть сім'ї надто перебільшені» (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе^.

Вітчизняні соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім'ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їх західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім'ї та внутрішньосімейних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як от розширення свободи вибору для мужчин і жінок, утвердження рівності положення і відносин, зростання рівноправ'я у сім'ях, більші можливості контактів між поколіннями, на загал більша орієнтація на сім'ю. На думку О.Якуби, численні опитування свідчать про те, що дедалі більша кількість людей в нашому суспільстві розглядає сім'ю як вищу цінність. Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім'ї в XXI столітті як вільного союзу, заснованого на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.

Таким чином, сім'я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині зазнає велетенських змін. Ці зміни носять глобальний універсальний характер і пов'язані з руйнацією традиційних цінностей і форм сімейного життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім'ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини. Роль соціології полягає саме в тому, що вона здатна вчасно помітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи, нагромадити соціологічну інформацію для-вироблення виваженої державної сімейної політики, дієвої у масштабах всієї країни. Для вітчизняної соціології це — одне з нових і важливих завдань.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Краткий словарь по социологии. — М.: 1988.

2. Мацковский М.С. Социология семьи: Проблемы теории, методологии и методики. — М.: 1989.

3. Піча В.М. Соціологія сім'ї. — Львів: 1995.

4. Смелзер Н. Социология. — М.: 1994.

5. Современная западная социология: Словарь. — М.: 1990.

6. Социология: Наука об обществе. — Харьков: 1996.

7. США: Проблемы семьи (Реферативный сборник). — М.: 1990.

8. Эволюция семьи в современном обществе: Реферативный сборник. — М.: 1989.

9. Якуба Е.А. Социология. — Харьков: 1995.