Наявність чисельної резервної армії праці (безробітних), яка перевищує за най стриманішими оцінками 3 мільйони чоловік і яка практично повністю знаходиться поза сферою державного регулювання ринку праці, може за певних умов стати дуже небезпечним шпиком соціально-політичної нестабільності.

До цього слід додати, що водночас із зростанням як фактичного, так і офіційно зареєстрованого безробіття дуже швидко скорочується попит на робочу силу на ринку праці. По серпень 1995 року включно загальна кількість вільних робочих місць та вакантних осад становила 130 — 140 тисяч, а коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) дорівнював 0,8 — 0,9. На початок вересня 1996 року загальна потреба підприємств у працівниках для заміщення вільних робочих місць та вакантних осад зменшилася до 63,6 тисячі чоловік, що наполовину (49 відсотків) менше, ніж на відповідну дату минулого року. Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце досяг 4,4.

Отже, попит на робочу силу вже неспроможний реалізувати пропозицію навіть офіційно зареєстрованих громадян, не зайняті трудовою діяльністю. Якщо ж зіставити кількість вільних робочі місць з оцінками фактичного безробіття, то лишень один з 5 безробітних міг би претендувати на отримання роботи.

Комплексна оцінка та прогноз потенційних та реальних загроз державній і суспільній безпеці повинні адекватно враховувати процеси, які відбуваються на ринку праці і які можуть справляти вагомий вплив на стан та розвиток внутрішньополітичної ситуації.

Соціальним чинником, який за певних умов може створи загрозу соціально-політичній стабільності в державі, стало також випереджаюче зростання вартості житлово-комунальних послуг яке триває вже третій рік. Так, якщо 1994 року загальний індекс споживчих цін становив 501,1 відсотка, то зростання вартості платних послуг — 881,4 відсотка, а 1995 року — відповідно 250,2 відсотка та 584,4 відсотка. За 9 місяців 1996 року ціни на споживчі товари та послуги загалом зросли на 34,8 відсотка, в тому числі на продовольство — на 12,3 відсотка, а на непродовольчі товари — на 15,9 відсотка. За цей період вартість платних послуг зросла на 11 відсотків.

Серед платних послуг найбільше зростання цін і тарифів відбулося на житлово-комунальні послуги, плата за які лише 1996 року збільшилася: за житло — у 7,9 раза, за опалення — у 12,1 раза, за воду — у 10,2 раза, за газ — у 15,3 раза, за електроенергію -11,1 раза.

За 1996 рік тарифи на житлово-комунальні послуги зростали і двічі: у січні — лютому та у серпні. Зокрема, за січень — лютий плата за гарячу воду зросла у 2 рази, за центральне опалення -1,9 раза, за холодну воду та каналізацію — у 1,8 раза. У серпні відповідне підвищення тарифів становило: за житло — на 80 відсотків, за холодну воду — на 44 відсотки, за гарячу воду — 39 відсотків, за центральне опалення — на 37 відсотків, за електроенергію — на 29 відсотків.

Підвищення частки відшкодування населенням реальної вартості житлово-комунальних послуг водночас зі здійсненням адресних субсидій малозабезпеченим верствам є необхідною складовою економічного реформування. Цілком визнаючи необхідність цих, хоча й непопулярних, рішень, слід дуже виважено підходити до впровадження конкретного механізму їхньої реалізації, всебічно враховуючи можливі соціальні та політичні наслідки. Заборгованість 3а житлово-комунальні послуги у багатьох громадян становить 2 — 4 місяці та більше. У результаті до житлово-комунальної сфери надходить менше 50 відсотків нарахованих сум. Практично виникла нова соціально-економічна проблема: забезпечення своєчасної сплати широкими верствами населення цих платежів.

Стрімке зростання цін на житлово-комунальні послуги на тлі розвитку негативних тенденцій щодо реальних доходів населення 1996 року, і насамперед затримок виплати заробітної плати та інших соціальних виплат, призводить до посилення соціальної напруженості та активізації на цьому ґрунті політичних сил та громадських організацій, у першу чергу профспілок. Так, у спільному зверненні п'яти профспілкових об'єднань України до Президента, Голови Верховної Ради та прем'єр-міністра України з при-воду прийнятої урядом постанови "Про зміну розмірів відшкодування населенням вартості житлово-комунальних послуг" (серпень 1996 року) зазначалося про необхідність "ужити всіх можливих заходів щодо перегляду тарифів, затверджених цією Постановою, з урахуванням реальних фінансових можливостей населення України. У разі ігнорування позиції профспілкових об'єднань ми не зможемо гарантувати стримування зростання політичної напруги у суспільстві". Як показує досвід не лише далеких часів, а й сьогодення, безпосередніми причинами соціальних конфліктів та політичних ускладнень у багатьох випадках стають чинники не загальновизнаного стратегічного характеру, а зовні досить локального значення, але які безпосередньо заторкують повсякденні потреби громадян. Так, прем'єр-міністр Великобританії М.Тетчер була змушена піти у відставку внаслідок суспільно-політичної реакції на введення територіального податку, що аж ніяк не входив у систему національних пріоритетів державної політики.

Політика національної безпеки повинна завчасно визначати „подразливі" соціальні чинники, до яких сьогодні безперечно входить і плата за житлово-комунальні послуги, та об'єктивно оцінювати їхню загрозу соціально-політичній стабільності у державі.

Загальна характеристика соціальної ситуації в Україні

В Україні також відбувається звільнення від конвенції іден-тичності, але зовсім з інших причин. Затяжна економічна кри-за, зупинка промислових підприємств (тобто фактично вилу-чення людей із спільних економічних практик), багатомісячні невиплати заробітної платні ставлять під сумнів, а то й просто заперечують колишні фахові та соціальні ідентичності. Ос-новні ресурси ідентифікаційних практик — винагорода за пра-цю, визнання