І нарешті, корпорація стає головним джерелом само ідентифікації для індивідів, які до неї входять. Річ не лише в тім, що кожен має можливість визначити себе в ролі людини корпо-рації, а насамперед у тім, що вона надає членам наочні скла-дові майнового і громадянського статусів. В обмін на лояль-ність, відповідальність і зобов'язання з боку індивіда корпора-ція забезпечує йому гарантії стабільності й захищеності у кри-зових соціальних і економічних ситуаціях; за умови дотриман-ня етосу корпоративності не допускає розриву між належністю і участю, створюючи тим самим передумови підтримки й куль-тивування ідентичності. В корпорації належність означає по-вноцінну участь, будь-яка імітація участі негайно викривається й належність припиняється.

Найближчий соціальний наслідок діяльності корпорацій по-лягає в тому, що в кожному з трьох найважливіших "просто-рів" суспільства — економічному, політичному і просторі пре-стижу (розподілу авторитету і визнання) — відбувається фор-мування, виокремлення й відносне розмежування різних галу-зей, тобто складаються нові неоднорідності. Так, зокрема, еко-номічний простір починає розпадатися на дві частини, в одній з яких доступ до благ менше визначається традиційними чин-никами, такими як компетентність, кваліфікація і відповідаль-ність, тоді як у другій ці чинники зберігають свою значущість, інакше кажучи, цей простір розпадається на галузь стагнації і галузь економічного пожвавлення з відповідними відмінностя-ми стосовно перспектив на майбутнє у належних до них інди-відів. Нинішній стан економіки й поведінка індивідів, які на-магаються пристосуватися до незнайомого й незвичного сере-довища, зумовлюють домінування ситуативних, короткочас-них, а то й просто випадкових чинників формування ідентич-ності над традиційними, властивими нормальній економіці. Перші нівелюють, пригнічують другі, що призводить до виник-нення ембріональних і не чинних соціальних утворень, своєрід-них соціальних "мутантів".

Соціальний портрет сучасної України

Рівень життя

За більшістю прийнятих у світовій практиці показників, Україна за роки не-залежності посіла місце серед бідних держав третього світу. А в останні роки ми близькі до можливості перетнути межу, що відділяє престо бідні держави від найбідніших. І все ж Україна в бага-тьох рисах ще далека від третього світу як країна переважно індустріальна, урбанізована, з достатньо високим рівнем інтелекту — завдяки розвинутій системі середньої, середньої спеціальної та ви-щої освіти. А от дохід на душу населен-ня, за офіційними показниками, цілком-можна зіставити з багатьма країнами, що розвиваються. Чи можна сьогодні з річним доходом у кількасот доларів та цінами, близькими до західних, підтри-мувати більш-менш нормальне існуван-ня, навіть на таких родючих чорнозе-мах?

Здоровий глузд підказує, що це не-можливо. Як свідчать результати соціо-логічних опитувань, з кожним роком оцінки рівня життя стають дедалі ниж-чими , а настрої, пов'язані з можливістю задовольняти соціальні потреби — де-далі песимістичнішими. Щороку (почи-наючи з опитування, проведеного 1994 року) близько половини громадян Укра-їни стверджують, ідо матеріальне ста-новище їхніх сімей набагато погіршило-ся, 20-25 відсотків — дещо погіршило-ся, 18-22 — залишилося як було, і тіль-ки 5-7 відсотків відзначають поліпшен-ня, Молодь у віці до ЗО років не так по-терпає за "соціалістичними здобутка-ми", як старші покоління. Проте і вона на запитання "Що особисто вам приніс перехід до ринкової економіки?" най-частіше згадує "втрату соціальних га-рантій і допомоги " — 40 відсотків опи-таних за загальноукраїнською вибір-кою, "зниження рівня життя" -- 36, "можливість стати безробітним" —^29 відсотків. При цьому не так часто згадуються можливість заробляти без обмежень" і "простір для підприємництва" —по 24 відсотки.

Тобто за останні 10—15 років біль-шість людей перетворилися на злиденних і незаможних. Залишається тільки зрозуміти, звідки беруться в такій бідній країні автомобільні пробки, де знахо-дять покупців численні магазини та кі-оски з дорогими товарами і кому зубо-жілі колгоспники продають продукти за цінами, що дивують навіть закордонних гостей. Напевне, існують податкові джерела, які компенсують мізерні зар-плати, пенси та стипендії. Про це свід-чать і соціологічні дослідження. Зокре-ма, вивчення домашніх господарств Ук-раїни, здійснене Київським міжнарод-ним інститутом соціології ще 1995 року, засвідчило, що в щоденниках доходів і витрат сімей спостерігається суттєва розбіжність: витрати майже вдвічі перевищують доходи. Проте й ця розбіж-ність мало що пояснює. Адже суми, яки-ми оперували досліджувані у своїх що-денниках, не перевищували кількох десятків доларів на місяць. На такі гроші підтримувати більш-менш пристойне існування практично неможливо.

Такі показники, як середньомісячна заробітна плата чи дохід сім'ї, обрахо-ваний за самооцінками українців, сьо-годні абсолютно непридатні для об'єк-тивного вимірювання. Насамперед то-і му, що основні доходи людей пов'язані з джерелами, які вони воліють не афі-шувати з огляду на їхню переважно тіньову природу. Скільки грошей набігає громадянам України з тіньового секто-ра, не знає ніхто. Хоча більшість екс-пертів схильні вважати, що той щонайменше не поступається "сонячному" сектору.

Надійнішим є аналіз матеріального становища сім'ї за таким показником, як доступність необхідних для цивілізо-ваного побуту предметів тривалого ко-ристування та комунальних послуг, їх наявність у сім'ї свідчить про певний рі-вень добробуту. В 1981-1982 роках со-ціологи провели репрезентативні опи-тування населення України. Тому можна порівняти деякі показники матеріальної забезпеченості сімей в останні роки "розвинутого соціалізму" та перші роки незалежності України.

Як видно, порівняно з 1982 роком, у кілька разів збільшилася частка власни-ків садових ділянок і дач. Вдвічі більше стало власників легкових автомобілів. Більше стало у населення холодильни-ків, кольорових телевізорів, пральних і швейних машин, які становлять основу сучасного цивілізованого побуту. Поліп-шилися й умови