«Професійна диференціація — сама загальна основа для стратифікації в більшості сучасних суспільств. Вона ґрунтується на социоекономічному статусі, під яким К.Шрег і інші дослідники розуміють різні рівні, приписані людям відповідно до безлічі їх соціальних характеристик, але з особливим виділенням професій і багатства. Професії можуть деградуватися по безліч перемінних (показників). Навіть у США гроші, одержувані людиною за свою роботу, не є єдиною детермінантою престижу, що належить його професії». Иконникова Н. Современные концепции социальной структуры и социальной стратификации // Личность. Культура. Общество. Избранные статьи: 2000 г. Т. 2 вып. 3 (4)

Крім політичної, економічної і професійній у сучасному суспільстві має місце статева стратифікація. «Стать сам по собі є одним з найбільш глибоких прикладів стратифікації. Немає таких суспільств, у яких у ряді аспектів соціального життя чоловіка не мали б більше багатства, статусу і впливу, чим жінки.

Нерівність статей має більш глибокі історичні корені, чим класові системи; чоловіки стояли вище жінок навіть у суспільствах мисливців і збирачів плодів, де не було класів. Матеріальне становище більшості жінок має тенденцію відбивати матеріальне становище їх батьків і чоловіків, отже, цим можна пояснити нерівність статей у термінах класів. Недавні дослідження показали, що економічне становище жінки не може бути просто пояснено положенням чоловіка» Гидденс Э. Цит. соч. С. 109, тому що в сучасному суспільстві соціальна активність жінок зросла настільки, що в деяких випадках саме вона впливає на соціальний статус родини в цілому.

«Інші характеристики — раса, релігія, утворення, багатство, мова, етикет — також можуть стати базисом для соціальних класів. Багато хто з цих характеристик взаємозалежні. В основі диференціації можуть лежати і розходження, що залежать від генетичних факторів і не піддані соціальній зміні — колір шкіри, фізичні якості чи риси обличчя. Вони стають підставою для стратифікації, якщо визнаються соціально значимими. Утіленням такого роду соціально закріпленої диференціації є поділ суспільства на основі расових ознак». Иконникова Н. Цит. соч.

ВИСНОВОК

Такі різні форми стратифікації в архаїчних і сучасних суспільствах. Спектр цих форм, безсумнівно, набагато ширше. Ми розглянули лише самі основні. Не стратифікованих суспільств у дійсності взагалі не існує.

«Родина, церква, секта, політична партія, фракція, ділова організація, зграя розбійників, профспілка, наукове суспільство - коротше кажучи, будь-яка організована соціальна група розширюється через свою сталість і організованість. Навіть групи ревних зрівнювачів і постійний провал усіх їхніх спроб створити не стратифіковану групу свідчать про небезпеку і неминучість стратифікації в будь-якій організованій групі. Це зауваження може показатися трохи дивним для багатьох людей, хто під впливом пишномовної фразеології може повірити, що принаймні суспільства самих зрівнювачів не стратифіковані. Ця думка, як і багато схожих, помилкова. Спроби знищити соціальний феодалізм були вдалими в змісті зм'якшення деяких розходжень і в зміні конкретних форм стратифікації. Їм ніколи не вдавалося знищити саму стратифікацію. Регулярність, з яких зазнавали невдачі всі ці спроби, ще раз доводять природний характер стратифікації. Християнство починало свою історію зі спроби створити суспільство рівних, але незабаром воно вже мало складну ієрархію, а наприкінці свого шляху звело величезну піраміду з численними рангами і титулами, починаючи з усемогутнього папи і кінчаючи єретиком, що знаходиться поза законом. Інститут чернецтва був організований св. Франциском Ассизским на принципах абсолютної рівності; пройшло сім років, і рівність випарувалася. Без винятку всі спроби самих ревних зрівнювачів в історії людства мали ту ж долю. Провал російського комунізму - це тільки ще один додатковий приклад у довгому ряді схожих експериментів, здійснюваних у більшому чи меншому масштабі іноді мирно, як у багатьох релігійних сектах, а іноді насильно, як у соціальних революціях минулого і сьогодення. І якщо на якусь мить деякі форми стратифікації руйнуються, то вони виникають знову в старому чи модифікованому виді і часто створюються руками самих зрівнювачів. Феодалізм і олігархія продовжують існувати в науці і мистецтві, політиці і менеджменті, банді злочинців і демократії зрівнювачів - словом, усюди». Sorokin P. Sociology of Revolution. Ch. 12; Leopold L. Prestige. L., 1913. P. 13 ff.

Саме тому вивчення стратифікації є однієї з найбільш важливих областей соціальної антропології. Згідно Оксфордскому словнику соціології, можна виділити три основні задачі таких досліджень: «Перша мета полягає в тому, щоб установити, якою мірою класові чи статусні системи домінують на рівні суспільства, затверджуючи способи соціальної дії.

Друге завдання полягає в аналізі класових і статусних структур і факторів, що визначають процес формування класів і статусів.

І останнє, соціальна стратифікація документально підтверджує нерівність умов, можливостей і доходів, а також способів, за допомогою яких групи підтримують класові чи статусні границі. Інакше кажучи, вона порушує питання про соціальну замкнутість (clousure) і вивчає стратегії, за допомогою яких одні групи підтримують свої привілеї, а інші прагнуть одержати доступ до них». Oxford Concise Dictionary of Sociology / Marshall G. (ed.). Oxford, N.Y.: Oxford University Press: 1996. P. 246-247

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Дюркгейм Э. Про поділ суспільної праці. Метод соціології. М., 1991.

Габорио М. Непал і його жителі. М., 1985.

Гидденс Э. Стратифікація і класова структура // Социс. 1992. № 9, 11.

Иконникова Н. Сучасні концепції соціальної структури і соціальної стратифікації // Особистість. Культура. Суспільство. Обрані статті: 2000 р. Т.