Реферат

на тему:

Соціометрія.

Соціометричне опитування

Специфічними і особливо ефективними між вив-ченні малих груп є метода соціометрія Термін „соціометрія” в перекладі з латини означає вимірювання міжособистісних взаємин у груп. У суспільних науках він постав наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосування математичних методів до вивчення соціальних явищ. Основна заслуга у ство-ренні методології соціометричних досліджень, сукупності ви-мірювальних процедур і математичних методів обробки пер-винної інформації належить американському соціопсихологу Джекобу Морено (1892—1974). Виробивши свою систему структурного аналізу малих груп, Морено сформулював стра-тегічне завдання соціометрії. Воно, на його думку, полягає у забезпеченні таких умов на виробництві і в житловому приміщенні, за яких люди працювали і жили б в оточенні сим-патичних і симпатизуючих їм людей.

Соціометричний метод опитування — один із різновидів опи-тування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків шляхом виявлення стосунків між членами колективу.

Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшен-ня. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо неофіційних стосунків, одержуючи со-ціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо.

Технічний апарат соціометрії застосовують у різних сфе-рах мікросоціології. Грамотне використання арсеналу соціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоре-тичних висновків про функціонування і розвиток груп, до-сягнення значних практичних результатів у комплектуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.

Мала група — реально існуюче утворення, в якому люди об'єднані певною спільною ознакою, спільною діяльністю або живуть в ідентичних умовах, обставинах і певним чином усвідомлюють свою належність до цього утворення.

Головною рисою малої групи є відчуття спільності, яке цементує взаємини у групі й відрізняє одну групу від іншої. Оскільки чисельність малої групи обмежена, то суспільні від-носини в ній виступають у формі безпосередніх особистих кон-тактів. Вважається, Що «нижня» межа чисельності малої гру-пи становить три, а «верхня» – п'ятнадцять – двадцять осіб.

У процедурному аспекті соціометрія — це поєднання ме-тодики опитування та алгоритмів для спеціального матема-тичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовуються на основі таких процедур:

Вибір — виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Відхилення (негативний вибір) – небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Опускання — залишення одним індивідом іншого поза власною увагою.

Після створення програми дослідження, необхідно виро-бити соціометричний критерій, тобто запитання, які задають усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними.

Соціометричний критерій повинен:

а) націлювати суб'єкт на вибір іншого члена групи для спільного вирішення того чи іншого завдання чи відхилення його;

б) не допускати обмежень щодо вибору відхилення будь-кого з членів чітко окресленої групи;

в) бути зрозумілим усім членам групи, а також цікавим, якщо не всім, то-більшості з них;

г) переконувати людину в практичній спрямованості опитування.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи: комунікативні і гностичні.

Комунікативні критерії використовують для того, щоб виміряти реальні або уявні стосунки в групі, з'ясувати, як кожний член групи бачить своє безпосереднє оточення. Гностичні критерії призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування того, хто, на її думку, обере її Для спільного вирішення певного завдання, хто — знехтує. Приклад комунікативного критерію: «Кого б ви обрали своїм старостою?» А гностичний варіант звучав би так: «Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?» В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясування вибору. Але існують і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені й дихотомічні критерії, які да-ють змогу більш точно з'ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: «Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б брига-диром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали?» (заперечна частина критерію).

Ще один різновид соціометричних критеріїв— критерії ранжування. Вони забезпечують можливість для ранжування суб'єктом своїх стосунків з членами групи. Наприклад: «Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприємство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу і т.д.?»

Соціометрична процедура, за якої респондент обирає відпо-відно із заданим критерієм стільки осіб, скільки він вважає за необхідне, називається нєпараметричною. Параметрична про-цедура передбачає вибір із завчасно заданими кількісними об-меженнями. Наприклад, за сформульованим критерієм про-понують обрати із 8 осіб одного, двох чи трьох. Це знижує вірогідність спонтанних реакцій, непродуманих відповідей.

При соціометричному опитуванні кожному респондентові вручають соціометричну анкету (карточку) і список членів соціометричної групи. Прізвища, членів груп» кодують, наприклад, номером у списку групи. Соціометрична карточка, як і будь-яка соціологічна анкета, починається із звернення, в якому пояснюють мету опитування, викладають правила заповнення картонки, гарантують анонімність. У кінці після запитань дякують респондент за співробітництво. У карточці повинно бути 7—8 критеріїв.

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.

Соціоматриця – це таблиця, у якій в рядках розміщують відповіді кожного із членів групи.

У горизонтальних рядках — хто обирає, у, вертикальних — кого обирають. Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Ось приклад соціоматриці, заповненої результа-тами непараметричного соціометричного опитування групи із п'яти осіб за дихатомим критерієм („+” означає позитивний вибір; «—» — відхилення; «0» —впускання, відсутність вибору. Самовибір не нередбачався, тому у відповідних клітинках проставлено «X»).

Навіть візуальний аналіз соціоматриці багата що маже дати для розуміння взаємин у групі: як і кого групи обира-ють, кого частіше за інших обирають» а кого відхиляють.

Зручним методом аналізу соціометричної інформації