Метод моментних спостережень у статистиці , фіксація чи наявності чи відсутності окремих елементів досліджуваного процесу навизначені моменти часу без обліку тривалості цих елементів. Є різновидом вибіркового спостереження і застосовується при вивченні використання робочого часу й експлуатації виробничого устаткування в промисловості, купівельного попиту в роздрібній торгівлі, використання вагонного парку на з.д. транспорті. Дозволяє також одержати необхідну інформацію для розрахунку основних характеристик процесів масового обслуговування (потоку заявок в одиницю часу і середнього рівня обслуговування). Метод є найбільш прийнятним для визначення ефективності змін в організації праці інженерно-технічних працівників і службовців.

М.м.с. полягає в проведенні спостережень через випадкові чи постійні інтервали часу з оцінками про стан досліджуваного об'єкта в той чи інший момент часу. Спеціальні реєстратори протягом робочої зміни по наміченому маршруті через визначені інтервали роблять обхід робочих місць і фіксують елементи робочого часу.

У лабораторних спостереженнях, проведених у штучно створених умовах, підвищується значимість уміння дослідника регулювати на ці умови і контролювати їхній вплив на об’єкт, а також таких рис, як принциповість і акуратність, технічна грамотність (у зв'язку з використанням аудіо візуальних засобів спостереження).

У польових спостереженнях, здійснюваних у звичайному соціальному житті і даючих більш об'єктивну інформацію, особливу роль грають знання змісту невербальних реакцій людей (посмішок, жестів), оперативна пам'ять, аналітичність мислення спостерігача, його здатність відмежовувати один від одного окремі ознаки досліджуваного об'єкта, розподіляти свою увагу на всі ці ознаки і переключати його на одину з них.

Стандартизоване спостереження, якому властиві чітко формалізовані процедури й інструменти, припускає підвищену здатність спостерігача до зосередження уваги на подробицях і самоконтролю, а також пунктуальності, ретельності і педантизму.

Не стандартизоване спостереження, коли заздалегідь невизначена велика частина елементів, що підлягають реєстрації, вимагає багато в чому протилежного – солідної теоретичної підготовки в області соціології, психології, соціальній психології і конфліктології, уміння з однаковою увагою стежити, як мінімум, за 5 – 7 параметрами ситуації, здатності швидко переключати увагу, незацикливтись лише на якому-небудь одному прояві категорії спостереження.

Випадкові, непередбачені дослідницькою програмою, спостереження, при яких одиниці спостереження жорстко нерегламентовані, можуть стати евристично коштовними лише за умови розвиненості теоретичного мислення, наукової уяви й інтуїції соціолога. Але ці якості необов'язкові в систематичному спостереженні, націленому на регулярну фіксацію (за графіком і в чітко регламентованих методичних документах) одиниць спостереження, визначених не самим спостерігачем, а науковим керівником дослідження.

Як бачимо,дослідники-спостерігачі в різних випадках виконують принципово відмінні функції – у діапазоні від простої технічної реєстрації до істинно наукової творчості. Успішність використання характеризуємого методу багато в чому залежить від того, на скільки професійно особистісні якості відповідають специфіці типу спостереження. Тому підбор, підготовка й інструктування спостерігачів – дуже відповідальний етап реалізації даного методу.

Структура методу спостереження

Соціологічне спостереження в залежності від його видів у більшому чи меншому ступені піддається програмуванню. У структурі методу спостереження прийнято виділяти такі елементи: 1) встановлення об'єкта і предмету спостереження, його одиниць, а також визначення мети і постановка дослідницьких задач; 2) забезпечення доступу до ситуацій, що спостерігаються, одержання відповідних дозволів, зав'язування контактів з людьми; 3) вибір способу (виду) спостереження і розробка його процедури; 4) підготовка технічного устаткування і документів (тиражування карток спостереження, протоколів, інструктаж спостерігачів, підготовка фото чи теле камер і т.д.) ; 5) проведення спостереження, збір даних, нагромадження соціологічної інформації; 6) запис результатів спостережень, що може виконуватися у виді: короткочасних записів "по гарячих слідах" ; заповнення спеціальних карток (приміром, для спостереження за новачком, що з'явився в групі, а також за поводженням його найближчого оточення можна використовувати модель картки спостереження) ; заповнення протоколів спостереження, що є розширеним варіантом карток спостереження; ведення щоденника спостереження; використання відео-,фото-,кіно-і звукової апаратури; 7) здійснення контролю за спостереженням, що припускає: звертання до документів; проведення повторних спостережень; звертання до інших подібних досліджень; 8) складання звіту про проведення спостереження, що повинний містити основні положення програми спостереження; характеристику часу, місця і ситуації; інформацію про спосіб спостереження; докладні описи фактів, що спостерігаються; інтерпретацію результатів спостереження.

Таким чином, у самому загальному виді процедура соціологічного спостереження передбачає такий порядок дослідницьких дій соціолога.

1. Визначення мети і задач спостереження (для чого спостерігати і з якою метою?).

2. Вибір об'єкта і предмету спостереження (що спостерігати?).

3. Вибір ситуації спостереження (у яких умовах спостерігати?).

4. Вибір способу (виду) спостереження (як спостерігати?).

5. Вибір способу реєстрації події, що спостерігається (як вести записи?).

6. Обробка й інтерпретація отриманої за допомогою спостереження інформації (який результат?).

Без чіткої відповіді на всі ці питання ефективно здійснити соціологічне спостереження важко. При всій привабливості спостереження як методу збору соціологічної інформації, його порівняльній простоті в нього, як уже відзначалося, є чимало слабких місць.Насамперед це труднощі з репрезентативністю (вірогідністю) даних. При здійсненні спостереження важко охопити великі кількістні явища. Звідси виникає імовірність помилок в інтерпретації подій і вчинків людей з погляду мотивів їхніх дій. Імовірність помилок існує ще і тому, що соціолог не тільки спостерігає. У нього є власна система відліку, спираючи на який, він по-своєму тлумачить, інтерпретує ті чи інші факти і події. Однак при всій суб'єктивності сприйняття основний зміст матеріалів відбиває й об'єктивну ситуацію.

Практика використання спостереження не тільки підтверджує принципову здатність даного методу подавати об'єктивну інформацію, але і служить вирішальним засобом виявлення і подолання суб'єктивності результатів. З метою одержання об'єктивної інформації про досліджуване соціологічне явище, використовуються наступні способи контролю: спостереження