По-третє, соціологія праці стосується соціальної організації під-приємства, функціонування колективу, тобто особливої системи сто-сунків, що утворюють сукупність ролей, цінностей, зв'язків між ро-бітниками цього колективу. У сферу соціології праці входять різноманітні проблеми, що стосуються структури трудового колек-тиву, його функцій, взаємовідносин між членами колективу, в тому числі підлеглими і керівниками (аналізуються проблеми соціально-психологічного клімату колективу, конфліктів, які є у ньому, методів керівництва, стосунків між керівниками і лідерами та ін.). Важливи-ми є ті соціальні процеси, що протікають у колективах при реалізації соціально-трудових відносин, тобто безпосереднього функціонуван-ня та зміни станів соціальних спільностей, прошарків, окремих ро-бітників у процесі їх трудової діяльності.

Задовольняючи потреби людини і створюючи багатства, праця лежить в осно-ві будь-якого суспільного розвитку. По-четверте, людинотворча функція пра-ці проявляється в тому, що праця постає передумовою розвитку самої людини в усі історичні епохи. Створюючи всі цінності людського буття і розвиваючи у праці суспільство, людина, як суб'єкт суспільного розвитку, розвиває саму себе. По-п'яте, праця — це сила, що прокладає людству шлях до свободи і дає людям можливість заздалегідь ураховувати дедалі більш віддалені природні й суспільні наслідки своїх дій. Саме у праці і за допомогою неї суспільство пізнає закони розвитку і закони природи.

Праця — першооснова виникнення людського суспільства, цементує го-ловні устої його існування і прогресу. Функціонуючи як спосіб задоволення людських потреб, праця породжує першу істинно людську потребу — пот-ребу діяльності, тобто самої праці. Потреба праці — це суспільні відносини, що створюють об'єктивну основу людської сутності. Стимулом праці висту-пає потреба не в самій дії «аби працювати», а споживча цінність процесу праці як творчості, як акту самовираження особистості. Ставлення до пра-ці — це відтворення трудової діяльності в загальній системі цінностей сус-пільства й особистості, а також ставлення людини, соціальної спільності до конкретних видів трудової діяльності, включаючи суспільний статус і прес-тиж професій, зміст і умови праці, потреби й мотиви, пов'язані з діяльністю на окремому робочому місці, у виробництві і т. п. Ставлення до праці харак-Політика, як дуже широке, складне і багатогранне явище прояв-ляється у всіх сферах суспільного життя (економічна політика, соці-альна політика, культурна політика і т. п.) і багато в чому визначає розпиток суспільства в цілому. Особливо тісний зв'язок і взаємо-вплив соціології і політології відображається у появі таких спеціаль-них соціологічних теорій, як соціологія політики, соціологія влади, соціологія міжнародних відносин та ін.

Не випадково творці соціології були людьми з широкою гумані-тарною і соціальною освітою, широко окреслювали межі соціо-логічних дослідоісень. Історичний розвиток наук (не лише суспільних), свідчить про тс, що в точках, де вони стикаються і взаємодоповнюють одна одну, виникають досить цікаві і плідні теорії.

Зв'язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швид-ше через призму тенденції до їх інтеграції, зближення і об'єднання, а ніж до їх розмежування. На сьогоднішній день переважає тенден-ція до комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів сус-пільного життя, до спільного дослідження кількома науками, до комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей.

Додаткова література з теми

1. Апсар П. Современная социология // СОЦИС. — 1995. — №12.

2. Бергер П.Л. Приглашение в социологню. — М, 1996.

3. Гіденс Е. Соціологія. Пер. з анг. —К., 1999.

4. Дюркгейм 3. Социология и социальные науки // Философская и социологическая мьісль. —1992. — №5.

5. Комаров М.С. Размьішления о предмете социологии // СОЦИС. — 1990. —№11.

6. Маковецький A.M. Соціологія. — Чернівці, 2000.

7. Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. —X., 1996.

8. Смелзер Н. Социология. Пер. с анг. — М, 1994.

9. Соціологія: Підручник /Заред. В.Г. Городяненка. —К., 2002.