Диктериады, до якого би розряду вони ні належали, користувалися привілеєм повної недоторканності: вони вважалися притулками, де кожен громадянин знаходився під захистом суспільної гостинності, і туди ніхто не мав права проникнути з метою здійснення якого б то ні було насильства.

Ні для одного громадянина, яке б ні було його суспільне становище, не вважалося ганебним відвідувати ці дома терпимості. Навпроти, на думку одного гумористичного римського письменника, що осміював вдачі афінян, їх навіть повинний був відвідувати всяка молода людина, щоб там закінчувати своє виховання.

Проституція естетична.

Проституція була різних категорій. У числі їх виділяється естетична, або освічена, проституція, що згодом спостерігалася в 1500 році в Італії й у 1700 році у Франції. Повії, що належать до цього класу, славилися як митецькі співачки, музикантки і флейтистки. Вони вели зовсім вільний спосіб життя і займалися своїм мистецтвом особливо під час різних релігійних свят. Гетери ці не віддавалися за гроші, подібно звичайним повіям диктериад, першому зустрічному, але враховували в цьому відношенні свої симпатії і антипатії. Вони часто по своєму розумінню, утворенню і добірності манер ставали гідними подругами найвидатніших людей Греції.

Їх можна розділити на дві різні категорії, що обидві і складають аристократію цього роду проституції: на гетер-повірниць і гетер-философок. Представниці другої категорії, знаходячись постійно в суспільстві мудреців і поетів, навчилися від них мистецтву трактувати про філософію й інші науки і бували присвячені в усі сучасні питання, тим часом як гетери-повірниці, менш утворені, чим ці, відрізнялися умінням веселитися, жвавістю і розумом, завдяки якому їм удавалося підкорити собі видатних людей своїми витонченими ласками, і репутацією. Так, наприклад, у Єгипті з Птоломеєм Филопатором зовсім розділяла влада його гетера Агатоклея.

Але до якого би класу повії ні належали, положення їх у Древній Греції було офіційно, і знаходилися вони завжди в залежності від народу. Вони, наприклад, не мали права самовільно залишати межі республіки, не випросивши на те попередньо дозволу архонтів, що давали його тільки в тих випадках, коли були упевнені, що приїзжі повернуться назад на своє місце проживання.

Гетери займалися своїм ремеслом зовсім вільно, привселюдно, і це доводить, наскільки нормальним явищем вважалася за всіх часів проституції. Якщо молодому афінянинові подобалася яка-небудь гетера, він, за словами Люциана, Алкифрона й Аристофана, писав її ім'я на стінах храму, додаючи до нього кілька утішних або жартівливих епітетів.

Ранком кожна куртизанка посилала свою рабиню читати на стінах храму написи, і якщо в числі їхній знаходилося і її ім'я, то вона на знак згоди відправлялася в храм і там очікувала свого шанувальника у свого напису.

Есхіл прямо говорить, що "гетери торгують собою у воріт храму".

Люциан виражається більш точно, говорячи, що "великий ринок гетер знаходиться наприкінці двору храму, праворуч, біля воріт Dіpylon". Нерідко любовний торг відбувався й у підніжжя тієї або іншої статуї, спорудженої на честь якого-небудь знаменитого громадянина, що упав у бої.

Значення проституції в житті греків було так велике, що вона породила навіть особливу, спеціальну літературу. Так, наприклад, Киллистрат написав "Історію гетер", а Макон зібрав найбільш дотепні виречення всіх знаменитих куртизанок.

Аристофан Візантійський, Апполодор і Горгий зібрали зведення про життя ста тридцяти п'яти гетер, що прославилися в афінян і славні подвиги яких були гідні того, щоб про них довідалося потомство. Ті з них, клієнтами яких були воєначальники, правителі міст, жреці і філософи, підкорялися одному тільки ареопагові, тим часом як всі інші повії залежали звичайні від нижчих судово-адміністративних установ.

Висновок.

Зараз фактори проституції в основному соціально-економічні. Проституція була, є і буде. Завжди! Її не буде тільки в тому випадку, якщо не буде грошей, що в принципі неможливо. Проституція завжди буде хоча б по тій простій причині, що попит народжує пропозиція, і все питання лише в ціні. Бороти з проституцією як явищем даремно, але звести до мінімуму її негативні наслідки необхідно. Я вважаю, що проституцію потрібно легалізувати за прикладом Росії 19-го століття або за прикладом нинішньої Латвії. Цілком усі проблеми це не вирішить і не избавит від вуличної проституції цілком, але все-таки зменшить кількість злочинів, зв'язаних з цим явищем, злочинів, що відбуваються не тільки стосовно "клієнтів" і потенційним "клієнтам", але і стосовно "жриць любові". А медичний контроль просто необхідний... Держава повинна контролювати проституцію... Контроль забезпечить дотримання прав людини і, крім усього іншого, принесе додатковий доход у скарбницю держави.

Усе це лише моя особиста думка, і хтось, можливо, із мною не погодиться...

Джерела:

1. Ч. Ломброзо "Жінка, злочинниця і повія"

2. А. Г. Бикова "Суспільна і наукова думка Росії 19-го - початку 20-го вв. про соціальну сутність проституції"

3. А. Г. Бикова "Найдавніша професія" в історії сибірських міст (кінець XІ - початок XX вв.)"

4. Електронний журнал "Sexplorer"

5. М. Кущів, А. Ковпаків "Москва "публічна". Почім задоволення, "ненька?", "МК" №49(21.350) 3 березня 2000 р. стор. 6

6. Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно.– М.: Просвещение, 1989.

7. Пархотик И.И. Как сохранить здоровье.– К.: Наукова думка, 1981.