РЕФЕРАТ

на тему:

Роль соціології у суспільному реформуванні сучасного суспільства

ПЛАН

Вступ

Структура та функції соціології

Характерні особливості сучасного суспільства

Роль соціологічного знання в розвитку та реформуванні суспільства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Місце соціології зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплюю загальну соціологічну теорію суспільства, яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук.

Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфери суспільного життя, реалізуються через діяльність людей.

Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовуванні соціологією, використовуються всіма суспільними та гуманітарними науками. На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та інші.

Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає загальне місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. Її значення для інших наук полягає в тому, що вона продуктує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур.

Соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом, соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв'язків тощо.

Структура та функції соціології

Будь-яка гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об'єднати у дві групи — пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя со-ціальних об'єктів, їх властивості, відносини, а со-ціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, від-носини, зв'язки.

Зв'язок соціології з життям суспільства реалізуєть-ся через її основні й допоміжні функції. У соціологіч-ній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функ-ціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші — пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організацій-но-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана насамперед зі склад-ною структурою та значною кількістю завдань, які со-ціологія має вирішувати, а також з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.

Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції — гуманісти-чну, культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управ-ління.

Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізуєть-ся у таких аспектах:

1. Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про закономірності еволюції су-спільства, розкриває джерела і механізми функціону-вання та розвитку соціальних процесів і явищ.

2. Соціологічні теорії наводять науково обґрунтова-ні висновки щодо розуміння перспектив розвитку су-спільства в цілому і його окремих сфер, визначають реальні шляхи та методи наукової перебудови світу.

3. Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізнавальної діяльності суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції, виробляє теорію і методологію соціологічного пізнання дійсності.

4. Соціологічні дослідження виконують інформа-ційні завдання, що дає змогу одержати первинні дані про індивідів та спільноти, їх потреби, інтереси, цін-ності, орієнтації, мотиви, факти реальної поведінки, громадську думку тощо, тобто створюють інформацій-ну базу для пізнання соціальної дійсності.

Практико-перетворювальна функція. Тісно пов'я-зана з теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики — характерна риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у виробленні науково обґрун-тованих прогнозів щодо еволюції суспільства, які є ос-новою перспективних планів соціального розвитку, скажімо, держави, регіону, підприємства тощо. Особ-ливості соціологічного прогнозування полягають у то-му, що воно має цілісний характер і дає змогу визна-чити тенденції розвитку суспільства в сукупності всіх структурних елементів.

Об'єктивні соціальні чинники — умови людської життєдіяльності: соціальна структура суспільства, по-літичний лад, конкретні умови праці, побуту тощо і реальна поведінка суб'єкта в цих умовах. Вивчаючи вплив цих чинників на систему соціальних відносин, соціолог спирається на конкретну інформацію, здобу-ту за допомогою соціологічного дослідження. Суб'єк-тивні соціальні чинники — мотиви, прагнення, ін-тереси, ціннісні орієнтації, різноманітні уявлення, громадська думка тощо.

Вивчення цих феноменів дає важливу інформацію про світ окремої людини, конкретної спільноти (трудо-вого колективу, професійної групи, класу тощо).

Світоглядно-ідеологічна функція. Спрямована на забезпечення наукової дискусії між концепціями, по-ширення наукової ідеології, формування соціологічно-го стилю мислення, підготовку компетентних спеціа-лістів, глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.

Важливу роль у реалізації даної функції мають со-ціологічні дослідження. Наукове знання, здобуте за їх допомогою, сприяє політологічній та соціологічній освіті населення, допомагає людям виконувати свої трудові та громадські функції. Винятково важливу роль відіграють при цьому соціологічні дослідження громадської думки, ефективності функціонування за-собів масової інформації, політичних і правових інсти-тутів суспільства тощо.

Гуманістична та культурна функції. Пов'язані з роллю соціології в культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин. Соціологія є чинни-ком, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична установка, центром якої є людина, супроводжує реалі-зацію всіх інших функцій соціології. Попри те, що со-ціологія має справу з великими масами людей та опе-рує статистичною інформацією, дедалі актуальнішим стає положення, що соціолог повинен мати «гуманіс-тичний нерв», тобто ставитися до людських проблем, драм, трагедій, які він вивчає, не як пасивний спосте-рігач, а зі щирим співчуттям і увагою. Ніколи загальне не повинно затінювати особисте й індивідуальне. Тому сучасного соціолога характеризують загострене почуття соціальної дійсності, відповідальність, альтруїзм, вико-ристання своїх знань на благо людства.

Описова функція. Зумовлена необхідністю система-тизації, опису та нагромадження одержаного дослідно-го матеріалу у вигляді аналітичних нотаток, різнома-нітних звукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину життєдіяльності тих соціальних об'єктів, що вивчаються. На