В.Кеплер і В.Платонов вважають, що практичною основою методики вольової підготовки є:

а/ регулярна і обов'язкова реалізація тренувальної програми і змагальних установок. Ця вимога пов’язана з вихованням у спортсмена звичок до систематичних зусиль і наполегливості під час їх подолан-ня, вміння довершувати справи до кінця, досягати поставленої мети. Успіх цієї справи-можливий лише тоді, коли спортсмен чітко усвідомив завдання спортивної підготовки, розуміє, що досягнення спортивних результатів не можливе без подолання щораз більших труднощів, вірить у тренера і в обрану ним методику підготовки.

б/ систематичне введення додаткових труднощів. При цьому використовуються різні засоби введення додаткових завдань, проведення тренувальних занять в ускладнених умовах, збільшення ступенів ризику введення збуджуючих сенсорно емоційних факторів, ускладнення змагальних впливів та інше.

в/ використання самих змагань та змагального методу при орга-нізації тренувальних занять.

Підвищенню ефективності використання змагального методу сприяють; такі методичні прийоми:

- змагання з установкою на кількість виконання завдання,

- змагання з установкою на якість виконання завдання,

- змагання в ускладнених або не звичних умовах їх проходження.

г/ послідовне посилення самовихованості на основі самопізнання, усвідомлення суті своєї спортивної діяльності.

Сюди входять такі компоненти :

- невідступне дотримання визначеного режиму життя;

- впевненість в собі, самоспонукання до виконання тренувальної програми і досягнення змагального результату;

- саморегуляція емоцій, психічного і фізичного стану методом аутогенного тренування та інших видів методів і прийомів;

- постійний самоконтроль.

Позитивні вольові якості необхідні спортсмену, розвиваються в процесі тренування та участі в змаганнях. У спортсмена виховується здатність до затрати саме таких вольових зусиль, яких вимагає Ігрова діяльність тенісиста.

Виховання волі залежить від особистих зусиль тенісиста, його морального і психологічного стану, фізичної і техніко-таксичної підготовленості . (2 ).

Больова підготовка, як один з постійних факторів підвищення спортивної майстерності, повинна являти собою цілеспрямований процес впливу на свідомість, почуття і вчинки спортсмена для формування в ньо-го вольових якостей як постійних рис характеру, необхідних для перемоги підчас напруженої спортивної боротьби.(10 ).

На думку Жарова (10 ),тренер повинен виховувати у спортсменів постійні і стійкі вольові якості, які б характеризували їх поведінку в будь-яких складних умовах.

Для того, щоб виховуємі якості стали рисами особистості спорт-смені в, перейшли в риси їх характеру, необхідно вольову підготовку здійснювати не епізодично від випадку до випадку, а постійно система-тично і свідомо під час тренувань та змагань, а також шляхом самовихо-вання.

Досвід свідчить про те, що використання несприятливих метеоро-логічних мов в процесі тренувань - один з шляхів виховання у спорт-сменів вольових якостей, виховання звички долати різні труднощі , засіб навчити спортсменів примушувати себе робити те, що потрібно для успіху в спортивній боротьбі.

Розвитку вольових якостей сприяють заняття в процесі яких від спортсмена, який знаходиться в стані втоми, тренер вимагає і прояву нових зусиль, зосередженості, концентрації уваги.(10 ).

Піп час занять спортом , в процесі діяльності спортсмена його вольові якості розвиваються, удосконалюються, зміцнюються. У зв’язку з ним повинні І змінюватись методи виховного впливу на спортсмена. У виховній роботі тренер повинен використовувати діалектику методів виховання.

Велике значення для формування волі спортсмена мають підве-дення підсумків спортивної боротьби, оцінка власних дій, усвідомлення отриманого результату і шляхи його досягнення . (10 ).

На думку А.Пуні (16 ) подолання перешкод різної степені труднощів-необхідна умова прояву і розвитку волі, а організований і спрямований процес вольової підготовки в спорті вимагає використання їх, як головних засобів вольового удосконалення особистості спорт-сменів.

1.4. Заключення щодо огляду літературних джерел .

При вивченні науково-методичної літератури з психології, психології спорту та з тенісу головна увага була виділена значенню психологічної підготовки у гравців в теніс, опису структури вольових якостей, їх прояв в різних видах спорту. Були розглянуті засоби фор-мування і розвитку вольових якостей спортсменів ведучими теоретиками і практиками тенісу.

При вивченні спеціальної літератури та літератури з психо-логії спорту вивчались засоби і методи визначення самооцінки розвитку вольових якостей спортсменів.

РОЗДІЛ 2. МЕТА, ЗАДАЧІ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ.

2.1. Визначити самооцінку вольових якостей у гравців в теніс.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:

1. Аналіз методики вивчення і розвитку рольових якостей спортсменів за різними літературними джерелами.

2. Визначити самооцінку розвитку вольових якостей тенісистів.

3. Дослідити структуру вольових якостей тенісистів різної спортивної кваліфікації.

Для вирішення поставлених завдань, використані такі методи:

а/ - Аналіз літературних джерел

б/ - Анкетування

в/ - Опитування

г/ - Педспостереження

д/ - Математичний аналіз.

АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

При вивченні літературних джерел з психології спорту увага була приділена психологічній підготовці спортсменів, опису структури вольових якостей. Був розглянутий вилив емоційно вольового стану спортсмена на його дії, засоби формування та розвитку вольових якостей спортсменів.

Самооцінка розвитку вольових якостей у спортсменів.

АНКЕТУВАННЯ

Анкетування - це метод дослідження в психології, особливість якого полягає у використанні анкет.

Досліджування письмово відповідають на поставлені запитання або обирають один із запропонованих варіантів відповіді. В нашому дослідженні під час анкетування треба було вказати ступінь прояву різних психічних якостей у гравців з тенісу. Анкета складалась з 5-ти шкал - від 0 по 50, на яких досліджуваний повинен був відмітити ступінь прояву даної якості.

Зразок анкети наведений P додатку 3.

ОПИТУВАННЯ

Опитування - це метод дослідження, сутність якого полягає в усних відповідях на поставлені запитання.

В нашому дослідженні використовувався запитальний із 100 питань на кожне з яких треба було дати один з п’яти