Наполеона III не дозволила йому побачити серйознішу небезпеку з боку німецького мілітаризму. Лояльність відносно власної компанії привела до того, що він перешкоджав необхідним змінам системи правління в Індії. В той же час авторитет Мілля був надзвичайно високим, охоплюючи різні класи суспільства; його знали і почитали в багатьох країнах Європи.
«Ті, хто знав Мілля тільки по його творах, знали цю людину тільки наполовину, і це була не краща його половина», – сказав Фіцджеймс Стівен, один з найвідоміших його опонентів. У.Гладстон, лідер Ліберальної партії, називаючий його «святим церкви раціоналістів», і його хресний син Б.Рассел – обидва рахували, що велич Мілля грунтувалася на його виключно високому моральному авторитеті. Це була абсолютно цільна особа. Скрупульозно справедливий, він не знаючи страху добивався того, що вважав за правильне. Надзвичайна дисципліна розуму дозволила йому добитися чудової прозорості і переконливості у викладі ідей; вона також наділила його здатністю відрізняти істину від забобону, розглядати кожне питання з різних точок зору, не втрачаючи власних переконань в трясовині необхідних компромісів. Всяке знання він вважав результатом синтезу різних ідей. Підходи, відмінні від його власних, він у жодному випадку не відкидав, а якщо вважав, що в них є що-небудь цінне, прагнув використовувати у власній системі ідей. Найжахливішим було б для нього те, що він називав «спокійним сном остаточно вирішеного питання».
Мілль відомий перш за все своїм Есе про свободу, в якому сформульовані причини, по яких суспільство, переслідуючи власні життєво важливі інтереси, повинне забезпечити людям максимальну свободу від морального або фізичного тиску. «Цінність держави кінець кінцем вимірюється цінністю індивідів, які його складають; держава, яка... ущемляє людей для того, щоб зробити їх слухняними інструментами в своїх руках, навіть у тому випадку, коли проголошує благі наміри... незабаром знайде, що з маленькими людиськами неможливо досягти нічого великого, а вдосконалення апарату управління, якому все приносилося в жертву, зрештою нічого не дало...». Ці слова присвячення «другові, дружині, натхненнику і частково автору всього кращого в моїх творах» з роками аніскільки не втратили значення.
Використана література
Милль Дж.С. Автобиография. М., 1896
Милль Дж.С. О свободе. СПб, 1906
Милль Дж.С. Система логики, тт. 1–2. М., 1914
Милль Дж.С. Основы политической экономии, тт. 1–3. М., 1980–1981