НН = ПН + ТП – ТВ,

ПН = НН – ТП + ТВ,

де, відповідно НН – наявне населення

ПН – постійне населення

ТП – тимчасово проживаючі

ТВ – тимчасово відсутні

Коли середня чисельність розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, застосовують чисельність населення на початок періоду SO, скориговану на середню геометричну:

S = SO (n – 1vПКi )n/2, де

Ki – ланцюгові річні коефіцієнти зростання (скорочення)

П – прибуток коефіцієнтів

n – кількість років у періоді, за який обчислюється середня

Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Склад населення

Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних та відносних показників (структури та координації), статистичних групувань. |

1989 | 2001 | Чоловіків на 100 жінок

Чоловіки, млн.. | Жінки, млн.. |

Разом | Чоловіки, млн.. | Жінки, млн.. | Разом | 1989 | 2001

Україна | 23,9 | 27,8 | 51,707 | 22,94 | 26,35 | 49,29 | 860 | 870

м. Київ | 1,22 | 1,38 | 2,6 | 1,24 | 1,4 | 2,64 | 889 | 886

Таблиця 3. Кількість чоловіків і жінок по регіонах

Статевий склад населення характеризується часткою та співвідношенням чоловіків та жінок. Показником їх збалансованості є співвідношення статей KЗm(F) і подається з розрахунку на 1000 осіб:

KЗm = Sm / SF · 1000

KЗF = SF / Sm · 1000

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування – вік, в якому чисельність чоловіків та жінок урівноважується. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 32 роки, а в містах – 28 років.

Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення, перспективних розрахунків його чисельності та впливу на інтенсивність природного, соціального руху та на процес старіння населення. Групування складаються за одно-, п’яти- та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Вирізняють такі контингенти населення

Контингенти населення | Віковий інтервал, років

Немовлята | до 1

Ясельний | 0 – 2

Дитсадковий | 3 – 6

Дошкільний | 1 – 6

Шкільний: діти
підлітки | 7 – 14

15 – 17

До працездатний | 0 – 15

Працездатний: жінки
чоловіки | 16 – 54

16 – 59

Дітородний контингент жінок | 15 – 49

У групуваннях за демографічними поколіннями вирізняють такі групи:

діти (0 – 14 років)

батьки (15 – 49 років)

прабатьки (50 і старші).

Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіцієнти демографічного навантаження, які подаються в розрахунку на тисячу населення, тобто у проміле:

загальний коефіцієнт демографічного навантаження покоління батьків:

К Н.З. = | S0-14 + S60+ | · 1000

S15-49

коефіцієнт навантаження дітьми

К Н.Д. = | S0-14 | · 1000

S15-49

коефіцієнт навантаження особами старшими за працездатний вік:

К Н.С. = | S60+ | · 1000

S15-49

Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури (моделі цих типів запропонував шведський демограф Г.Зундберг):

Прогресивний тип – відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаманні співвідношення поколінь: діти – 40%, батьки – 50%, прабатьки – 10%. Отже, переважає частка дітей.

Стаціонарний тип – відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та прабатьків через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти – 27%, батьки – 50%, прабатьки – 23%.

Регресивний тип – відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка прабатьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і подовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть часткового виродження населення, адже виконується таке співвідношення: діти – 20%, батьки – 50%, прабатьки – 30%. Україна якраз має регресивний тип зі структурою: діти – 18,5%, батьки – 50,7%, прабатьки – 30,8%. Поглиблюється процес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної смертності.

Крім вище сказаних вивчається сімейний склад населення – з метою визначення умов для відтворення населення, шлюбної ситуації, соціальної політики захисту багатодітних сімей, одинаків, а також як інформаційна база для обстеження бюджетів домогосподарств. Сім’єю вважається сукупність людей, які проживають спільно й пов’язані кровною спорідненістю чи свояцтвом, а також спільним бюджетом. Досліджується за числом членів сім’ї, їх родинними відношеннями та кількістю дітей віком до 18 років, а також іншими показниками. |

1985 | 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Кількість зареєстрованих шлюбів, тис. | 489,9 | 482,8 | 431,7 | 307,5 | 345,0 | 310,5 | 344,9 | 274,5

На 1000 населення | 9,6 | 9,3 | 8,4 | 6,0 | 6,8 | 6,2 | 6,9 | 5,5

Кількість зареєстрованих розлучень, тис. | 183,4 | 192,8 | 198,3 | 193,0 | 188,2 | 179,7 | 175,8 | 197,3

На 1000 населення | 3,6 | 3,7 | 3,8 | 3,8 | 3,7 | 3,6 | 3,5 | 4,0

Таблиця 5. Шлюби та розлучення

Статистичне вивчення національного складу на громадянства має соціально-політичне значення, особливо в країнах, що переживають національне та етнологічне відродження. На підставі структурних та типологічних групувань здійснюється аналіз змін у національному та лінгвістичному складі населення за між переписний період – тобто визначаються структурні зрушення.

Склад населення за суспільними групами є одним з головних серед соціальних розрізів. На відміну від демографічних ознак соціальні є такими, що зазнають змін залежно від форми устрою країни та форми власності.