державною владою. У цей час набувають значного поширення молодіжні філії при політичних партіях. Молодь шукає самореалізації через участь у партійній роботі. Набуває поширення у студентському середовищі ідея створення незалежних студентських профспілок. У цілому, даний період є своєрідною школою організаційної роботи сучасних молодих політиків.
V підетап (1996 – 1999 рр.) означений активними спробами очолити загальноукраїнський молодіжний рух , та забезпечення інтересів молоді в освітній та політичній сферах. Значної популярності набула ідея створення єдиного представника інтересів молодіжного руху перед державою та міжнародними організаціями (УНКМО). У цей період спостерігається активізація участі активістів різних молодіжних організацій у виборчих кампаніях. Молоді люди почали самі висуватися в органи місцевого самоуправління, а також виступали в ролі ініціаторів створення широкої громадської підтримки в молодіжному середовищі тієї чи іншої партії чи окремого політика.
VІ підетап (1999 р. – та триває по сьогоднішній день) розпочався в наслідок усвідомлення частиною молодіжних активістів необхідності політичного оформлення своїх інтересів у вигляді політичної партії та боротьби за владу задля реалізації цих інтересів.
Таким чином, організований молодіжний рух, пройшовши ряд певних періодів свого розвитку сьогодні перебуває на новому етапі свого існування, який передовсім характеризується активною участю молоді як окремої соціально-демографічної групи з власними економічними, соціальними та політичними інтересами, оформленими у вигляді політичних структур у „великій політиці”.
4. Молодіжний та дитячий рух як система.
Молодіжний рух сьогодні розглядається як своєрідна політична система такої верстви населення як молоді. Це відбувається тому, що:–
молодь це специфічна, важлива соціальна група населення у структурі всього суспільства;–
молодь є об’єктом і суб’єктом молодіжної політики;–
за трактуванням політологів – політична система одна із форм соціального руху матерії, пов’язана із особливою формою діяльності людей – політикою.
Здійснюючи молодіжну політику суспільство повинно мати механізм, систему з допомогою якої воно може її розробити та реалізувати. Таким чином, молодіжний рух як систему можна представити в вигляді своєрідної таблиці (мал.1).
Отже, молодіжний та дитячий рух як система складається із трьох підсистем: інституційної (організаційно-інституційеної); законодавчої (нормативної); інформаційної (комунікативної). В свою чергу, до інституційної підсистеми належать: а) державні структури; б) громадські структури. До законодавчої підсистеми входять: а) нормативно законодавчі акти; б) статути. Інформаційна підсистема складається із: а) молодіжних засобів інформації; б) інших молодіжних видань.
Основні підсистеми молодіжного та дитячого руху як системи.
Література:
Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.
Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.