успільна свідомість

Так склалося у вітчизняній науковій традиції, що масова політична свідомість і поведінка були, майже без винятку, об'єктом не психологічного, а політологічного та, меншою мірою, соціологічного вивчення. Це зумовило недостатню психологічність підходів до аналізу явища, позаяк, за висловом Г.Дилігенського, представники інших (не психологічних) суспільних та політичних наук, навіть розуміючи важливість психологічного виміру процесів, що ними вивчаються, не відчувають покликання до пізнання специфічних закономірностей і механізмів, які діють у психологічному полі суспільства [16].   

Суспільна психологія і суспільна свідомість. Відтак запанувала потужна і, з ідеологічних причин, вельми жорстка соціологічно-політологічна парадигма, у якій масова свідомість розглядається (слушно) як елемент, сторона, форма суспільної свідомості загалом, остання натомість — як усвідомлення (відображення, розуміння, засвоєння) суспільного буття (класом, соціальною групою, суспільством загалом) і ставлення до нього [53].   

Згідно з такою парадигмою і традиційно для радянської політологічної науки у суспільній свідомості виділяються і зіставляються два рівні: ідеологія (верхній) і суспільна психологія (нижній) [20; 21; 29; 53]. При цьому ідеологічне відображення виявляється близьким до відображення наукового, воно дає знання про явища дійсності, тоді як відображення психологічне постає здебільшого у формі оцінних суджень, переконань, вірувань, переживань, вольових устремлінь тощо і свідчить насамперед про стан свідомості соціальних суб'єктів, про їхнє ставлення до цих явищ.   

Суспільна психологія, як підкреслював О.Уледов, зазнаючи впливу ідеології, сама чинить на неї великий вплив, і не стільки як тло, скільки як реальна масова свідомість, котра визначає дії та вчинки людей. Суспільна психологія вибірково ставиться до ідеологічних утворів, сприймаючи або відкидаючи їх, тобто виявляє активність [53].

Таке от поєднання суспільної свідомості і суспільної психології як, відповідно, ширшого і вужчого явища, коли психологія — цілком або частково — входить у свідомість, є неприйнятним із психологічного погляду. Адже для психолога свідомість — індивідуальна, масова, суспільна — це лише форма, хоч і вища (найвища), психічного відображення. Психіка, психічне, психологія як явище не може входити до свідомості як її складова частина або рівень. Психіка є родовим поняттям щодо свідомості, а не навпаки.   

Відповідно до такого розуміння суспільна психологія — це суспільна психіка, психіка всього суспільства або його основної частини, суспільне (громадське) психічне. Останнім часом набув поширення термін "соцієтальна психіка" [16; 18], який вигідно відрізняє розглядуване явище від того, що описується поняттям соціальної психіки (позаяк у цьому другому випадку йдеться про якість людської, особистісної психіки бути соціальною за джерелами походження та розвитку, як і психіки тварин — не бути соціальною). Соцієтальна психіка — це загальне психічне, окрема частина того духовного, що має вигляд психології невипадкової соціальної групи (нації, етносу, суспільства, людства загалом) [18].   

Я.Любивий розглядає суспільну психологію як спосіб реального існування свідомості великих мас людей, а масова свідомість при цьому міститься в психологічних структурах, які об'єднують людей у духовно-психологічні спільноти [29]. Як бачимо, суспільна психологія постає знову ж таки вужчою порівняно зі свідомістю, а масова свідомість, навпаки, "міститься" (незрозуміло, частково чи повністю) у психологічних структурах.   

Свідомість масова і спеціалізована, буденна і теоретична. Оскільки масова свідомість — це окремий вид психологічного відображення, то вона, відзначає Г.Дилігенський, є психологічним явищем і має бути предметом насамперед психологічного дослідження [16].

Психологічним підходам до проблеми масової свідомості назагал притаманне досить широке розуміння цього явища.

Так, Б.Грушин розглядає масову свідомість як широку сукупність найрізноманітніших за гносеологічною та соціальною природою духовних утворень, не обмежених лише формами психіки, які належать до "розділів", сфер, районів психології та ідеології, емоцій і логіки, образів і реакцій, буденних і теоретичних знань, раціональних та ірраціональних уявлень тощо. Масова свідомість містить усі без винятку форми, які виявляються або можуть виявитися в складі суспільної свідомості загалом [14].

Масова свідомість як соціальне явище, складне духовне утворення являє собою реально існуючу, функціонуючу свідомість мас людей. Вона включає в себе все те, що є найпоширенішим, найтиповішим у поглядах, ідеях, переконаннях, почуттях, настроях, звичаях, традиціях широких верств суспільства [46]. Носієм такої свідомості є маси, і зіставляється вона зі спеціалізованою [12; 14; 29; 53], елітарною [16] або теоретичною свідомістю, рідше — зі свідомістю екстраординарною [20], "нетрадиційною" [46], професійною [14; 16; 29], унікальною [14].

Масову свідомість найчастіше протиставляють свідомості спеціалізованій. М.Горшков визначає спеціалізовану свідомість як таку, що притаманна фахівцям у тій чи тій галузі, на відміну від масової, яка є дуже поширеною, властивою широким верствам населення [12].

За О.Уледовим, спеціалізована свідомість — це та, що не набула значного поширення. Масова ж належить великим соціальним групам або всьому суспільству [53]. (До речі, на думку цього ж автора, суспільна психологія є проявом масової суспільної свідомості, тоді як ідеологія — спеціалізованої суспільної свідомості).

Я.Любивий уважає, що спеціалізована свідомість у стосунку до мас виконує функцію вироблення професійної культури у всіх формах суспільної свідомості [29].

Принципово не заперечуючи щодо таких розумінь спеціалізованої свідомості, зауважимо, що відповідно до цілей нашого дослідження поділ свідомості на масову і спеціалізовану, а радше виокремлення спеціалізованої свідомості з масової не має сенсу. Спеціалізована свідомість породжується масовою, виводиться з неї, з нею взаємодіє, є, нарешті, її складовою частиною. Спеціалізована свідомість — свідомість окремих, часто елітарних груп суспільства — лише умовно існує поза масовою свідомістю, а реально вона входить до неї, посідає в ній своє належне місце, більш або менш істотно визначаючи її зміст. Відтак Б.Грушин слушно