Узята окремо, як свідомість певної досить вузької соціальної групи, спеціалізована свідомість може втрачати важливі характеристики масової свідомості, проте в системі зі свідомостями інших спільнот (у рамках єдиної масової свідомості) така спеціалізована, елітарна, вузькогрупова свідомість постає як частина, елемент більш об'ємного цілого.

Ґрунтуючись на такому розумінні масової свідомості, не можна цілком погодитися з тезою Я.Любивого про те, що її зміст повинен бути достатньою мірою типовим і санкціонованим. Адже нетипова, несанкціонована свідомість теж входить до масової як її (часто-густо необхідна) частка, впливає на неї, так би мовити, "ізсередини" і водночас сама зазнає ще більшого зворотного впливу, цілком або частково гублячись та "нівелюючись" у масовій свідомості.

Що ж до буденної свідомості, яка зі свідомістю масовою нерідко ототожнюється або порівнюється в одних і тих самих категоріальних системах, то нам видається слушним трактувати її (буденну свідомість) як певний — нижчий — рівень свідомості масової. При цьому буденна свідомість може протиставлятися свідомості теоретичній [12; 53] або науковій [29], тобто визнача-ється за рівнем, глибиною відображення дійсності, тоді як масова свідомість виділяється за її суб'єктом (суб'єктами).

Можна собі уявити таку ідеальну ситуацію, коли б уся свідомість мас піднеслася на теоретичний рівень ("зінтелекту-алі-зу-ва-лася", "знауковилася", "стеоретизувалася"). У такому разі буденна свідомість, очевидно, перестала б існувати, а масова — залишилася б масовою свідомістю, якій став би притаманний високий теоретичний рівень відображення дійсності. А безпідставність протиставлення "нетрадиційної" свідомості свідомості масовій стає очевидною на прикладі "традиційної" масової свідомості радянських людей, що була якраз, із погляду загальнолюдських цінностей, зразком "нетрадиційності".

Буденна свідомість найчастіше фіксує випадкове, тимчасове, минуще, а закономірне, істотне не дістає в ній адекватного відображення [53]. Водночас навряд чи можна беззастережно погодитися з можливістю принципового вирізнення індивідів, які є носіями буденної свідомості, але не "підключені до соціуму" як носії масової свідомості [29]. Адже масова свідомість повинна включати всіх індивідів — членів суспільства, індивідуальна свідомість яких робить свій, завжди специфічний внесок у зміст масової свідомості.

Має, отже, рацію П.Сергієнко в тому, що масова свідомість — це водночас і суспільна, і буденна, і теоретична, групова, колективна (та ще й класова) свідомість, і громадська думка [46], якщо при цьому мати на увазі застереження Грушина, що масова свідомість не збігається з жодним із відомих видів свідомості [14].

Аналізуючи відмінності між масовою і професійною політичною свідомістю, Г.Дилігенський зазначає, що масова свідомість сприймає проблему з погляду життєвих безпосередніх інтересів та найдоступнішого їй конкретного досвіду, що ґрунтується на досвіді образних уявлень. Професійна ж політична свідомість надає багато більшого значення прогностичному аспектові ситуації. Масовій свідомості найлегше орієнтуватися в тих аспектах і зв'язках суспільно-політичних явищ, які входять у сферу безпосередньо сприйманого досвіду. Масова свідомість схильна до образно-емпіричного типу пізнавальної активності, безпосередньо сприймані образи стають "будівельним матеріалом" конструйованої нею картини суспільної дійсності [16].

Одною з важливих проблем, що постійно виникає в процесі аналізу масової свідомості, є проблема громадської думки — її змісту, механізмів, співвідношення і зв'язку з масовою та суспільною свідомістю. Б.Грушин розглядає громадську думку як окремий випадок масової свідомості, її стан, який містить у собі приховане або явне ставлення до оцінюваних подій. Громадська думка — це одна з макроформ, у якій існує, функціонує та розвивається масова свідомість. Вона збігається з вербальною реакцією публіки на події та факти життя, а відтак являє собою, так би мовити, масову свідомість у чистому вигляді [14].

Подібної позиції дотримується М.Горшков, для якого громадська думка — окремий випадок, певна форма концентрації, своєрідний спосіб існування та прояву масової свідомості. При цьому важливо, що громадська думка відображає не всю сукупність реально існуючих у масовій свідомості ідей, поглядів, почуттів, а ті з них, які в даний момент висунулися на передній план, посідають домінуюче місце в духовному житті суспільства, найбільше поширені в умах широких народних мас. У громадській думці фіксується не тільки момент суб'єктивного відображення дійсності, але й активне вибіркове ставлення до неї. Основна функція громадської думки — реґулятивна, яка поєднує, "знімає" всі інші можливі функції — виховну, оцінну, контрольну, захисну, консультативну, директивну, пізнавальну та ін. [12].

Можна, отже, зробити висновок, що саме реґулятивна функція громадської думки є визначальною для масової свідомості, саме завдяки їй стає можливим сильний зворотний вплив найактуальніших і найусвідомленіших настанов на загальний стан масової свідомості. Спочатку вони — ці найбільш інтриґуючі громадськість проблеми — висуваються на передній план у масовій свідомості, набувають певної соціально-психологічної самодостатності, а потім чинять зворотний тиск на зміст масових поглядів і настроїв.

Масова — групова — індивідуальна свідомість. Оскільки масова свідомість визначається насамперед за її суб'єктом — масою (масами), то принциповим стає питання про зміст цього поняття.

Я.Любивий звертає увагу на потребу розрізнення понять "масова свідомість" і "свідомість мас". У понятті "свідомість мас", на його думку, відбувається абстрагування від процесу виробництва цієї свідомості, а основна увага акцентується на процесі соціологічного функціонування свідомості різних соціальних груп та їх сукупності. Тут на передній план виходить емпірична багатоманітність, строкатість свідомості різних індивідів та їх груп. У понятті ж "масова свідомість" на перше місце висувається те, що поєднує емпіричну багатоманітність індивідуальних і групових свідомостей на основі їхньої спільної категоріальної структури в об'єднану спільними цілями, завданнями та мотивами певну цілісність [29].

Дослідники, як правило, підкреслюють, що суб'єктом масової свідомості є маси, великі групи людей як