Опитувальник, який безпосередньо використовувався для збору даних, складався з кількох десятків (50 — 60) суджень політичного змісту, узятих переважно з друкованих засобів масової інформації різного ідеологічного спрямування — від крайніх лівих до крайніх правих. У цих судженнях містилися оцінки — більш або менш виразні — цілої низки політичних проблем, що викликають значний громадський інтерес та є предметом суспільних незгод і суперечок. Зрозуміло, що актуальність тих чи тих питань не залишалася незмінною, через що кожний наступний варіант опитувальника містив як однакові з попереднім судження, так і нові.   

Уже на етапі розробки опитувальника ми, на відміну від московських колеґ, застосували попередню процедуру добору суджень, аби уникнути включення до остаточного варіанта анкети "непродуктивних" суджень, тобто таких, які б не створювали можливості для диференціації їх оцінок респондентами або взаємно дублювалися. Застосований підхід залишав судження, які здебільшого мають неоднозначний, дво- та багатозначний зміст. Подальше їх використання, з одного боку, виявило певні утруднення респондентів при оцінці висловлювань, у змісті яких поєднуються кілька нерідко протилежних за суттю думок, а з іншого — увиразнило саме психосемантичний характер таких методик. Ідеться про те, що за багатозначності змісту оцінюваних суджень респонденти більш або менш свідомо зосереджували увагу на тих семантичних значеннях, які суб'єктивно виявлялися для них важливішими, переносячи зрештою оцінку цих окремих значень на оцінку цілого судження.   

Водночас до опитувальника було введено і кілька досить чітко сформульованих, цілком однозначних суджень (на зразок "Хоча на шляху нашої державності багато перешкод, я все одно вважаю: Україна повинна бути незалежною"), які, крім суто прагматичних цілей, мали відіграти й роль певного змістового каркаса для модельованого психосемантичного простору.   

Опитування респондентів здійснювалося за трибальною шкалою оцінки змісту суджень: "згоден" — "важко сказати" — "не згоден". У подальшій обробці такі відповіді було переведено в порядкову шкалу, де їм присвоювалися числові значення 3, 2 та 1 бал відповідно. Відтак стало можливим піддати отримані дані різноманітним статистичним процедурам, як традиційним, так і спеціально нами розробленим.   

Модель політико-семантичного простору сучасного українського суспільства.У результаті факторного аналізу виділилися провідні фактори, які дають уявлення про чинники, що сьогодні найбільш істотно диференціюють масову політичну свідомість громадян України. Причому ці чинники виявили виразну тенденцію до стабільності: вони виділялися як у всіх трьох основних, так і в багатьох менш масштабних дослідженнях, що згодом дало підстави для кількісного та якісного порівняння даних різних років.  

Зміст першого серед факторів, які виділилися, визначаєтьсяставленням до здійснюваних реформ: "реформаторські — антиреформаторські настрої". Істотною є та обставина, що тут тісно переплелися судження, які відображають оцінки реформ — як економічних, так і ідеологічних. У конкретному вираженні це мало приблизно такий вигляд: особи, які, наприклад, виступають за збереження колгоспно-радгоспної форми господарювання, з високим ступенем імовірності висловлюються проти ліквідації радянсько-соціалістичної символіки. І навпаки, ті, хто надає перевагу фермерству, ставиться до такої символіки здебільшого неґативно.  

Таку особливість масової свідомості — поєднання в одне економічних та ідеологічних орієнтацій — ми пояснюємо тривалим впливом тоталітарної системи, яка цілком звичайним економічним категоріям надавала суто ідеологічного забарвлення, підносила їх до рівня принципових ідеологем ("загальнонародна власність на засоби виробництва", "робітничий клас", "соціальний захист трудящих" та ін.).  

У тоталітарному суспільстві, пише В.Крамник, цінності, "моральність" превалюють над інтересами, підпорядковують собі все і всіх: економіку, політику, культуру. За таких умов формується специфічна масова свідомість — сакральна, харизматична, апологетична. На етапі трансформації тоталітаризму в демократію цінності, "мораль" продовжують переважати над інтересами. Відтак заінтересована мотивація зневажається і розглядається як "нижча" порівняно з "вищою", ціннісною орієнтацією[25].   

Описана тут закономірність цілком виразно проявилася в дослідженнях 1994 та 1995 рр. Проте вже тоді, окремо вивчаючи особливості політичного світогляду київських студентів, ми зафіксували в їхній свідомості значущу окремішність економічних та ідеологічних поглядів і висловили припущення, що такий стан демонструє зразок того, куди згодом рухатиметься масова свідомість усього українського суспільства. Дещо несподівано відповідний результат було отримано вже невдовзі, у дослідженні 1996 р. Фактор ставлення до реформ розщепився на два самостійні: перший утворився за рахунок суджень, у яких відображено ставлення до реформ суто економічних (ринок, приватизація, комерціалізація), а на основі висловлювань, які фіксували ідеологічні позиції респондентів, виділився окремий, третій за значущістю фактор (плюралізм, демократія, символіка).   

Така зміна, на нашу думку, є виявом украй важливого процесу поступового "дозрівання" та "прозрівання" масової свідомості мешканців України, істотною рисою якої була та й залишається так звана емблематичність, або, за В.Крамником, логократія — влада символів і понять [25], коли у своїх політичних та ідеологічних симпатіях громадяни більшою мірою орієнтуються не на справжній зміст проголошуваних позицій і гасел, а на їхні зовнішні ознаки й атрибути.  

Як писав С.Московічі, ідеї спрощуються та, будучи повторюваними, стають доступними для всіх. Зведені до формули, вони захоплюють уяву. Хто знає формулу, той, здається, володіє ключем до розуміння й розв’язання найскладніших проблем найпростішими засобами. Зведені до кількох елементарних речень, часто й довго повторювані, ідеї впливають на глибинні мотиви нашої поведінки та автоматично її запускають. Саме такою є функція гасел, закликів, виражених у найкоротшій формі [34].  Тепер, висловлюючись дещо патетично, можна