У політико-психологічних дослідженнях доводиться постійно мати справу не лише з представниками конкретних соціально-демографічних груп, а й з особами, яких об'єднує в групи близькість, подібність, однаковість поглядів і переконань. У першому наближенні це ті респонденти, які в ході конкретного опитування дають однакові відповіді на запитання. За всієї умовності й відносності об'єднання їх у певну спільноту не можна не бачити серйозних психологічних або ідеологічних підстав для такого об'єднання. (У своїй практичній роботі ми користувалися терміном "респонсивні" (від англ. response — відповідь) групи на позначення тих груп респондентів, до яких "увійшли" особи, що давали однакові відповіді на ті чи ті запитання).   

У зв'язку з цим ще істотнішого значення набуває проблема взаємодії і співвідношення масової та індивідуальної свідо-мості.   

В.Іванов зіставляє політичну психологію індивіда і політичну психологію групи. Можна погодитися з дослідником, що політична свідомість групи не є сумою індивідуальних свідомостей, а індивідуальна — частиною групової свідомості. І та, і та мають свої специфічні якісні особливості, які не дають змоги розглядати їх як рядоположні або підрядно-супідрядні явища [20].   

Я.Любивий стверджує, що достеменним носієм свідомості є тільки індивід. Інші рівні свідомості — групова, класова, національна, глобальна — не мають автентичного способу існування і реалізовуються через суб'єктивну реальність свідомостей індивідів, які складають певну спільноту [29].   

Навпаки, за Б.Грушиним, свідомість існує в суспільстві не тільки в її індивідуальних, але й надіндивідуальних, у тому числі безпосередньо суспільних, формах. З того, що суспільна свідомість не існує поза індивідуальною свідомістю, зовсім не випливає, що вона існує тільки в ній. Проблеми знімаються, якщо масову свідомість буде кваліфіковано як окремий випадок безумовно суспільної свідомості, яка хоч і реалізовується в масі індивідуальних свідомостей, але не збігається з кожною з них зокрема, з індивідуальною свідомістю як такою, а також якщо суб'єкти, які лежать у її основі, які є її носієм, буде кваліфіковано як особливого роду людські спільноти — маси, що не збігаються ані з людством загалом, ані з тим чи тим суспільством загалом, у тому числі соціальними (у вузькому розумінні цього слова) групами, які складають людство та різні суспільства.   

При аналізі ж масової свідомості, зауважує Грушин, потрібно абстрагуватися від її конкретних носіїв, але "зберігаючи їх у пам'яті" [14]. Найзагальніше таку діалектику можна висловити в той спосіб, що індивідуальна (групова теж) свідомість і входить у масову, і не входить. Вирішальним тут є ракурс розгляду явища.   

Ми розглядаємо масову свідомість передусім у зіставленні зі свідомістю індивідуальною. (Грушин, наприклад, протиставляє масову свідомість свідомості унікальній або індивідуалізованій, що означає, що не кожний індивід є носієм власне індивідуальної, тобто неповторної свідомості. У контексті нашого дослідження така психологічно важлива обставина не є, однак, визначальною, бо йдеться не про якісного, а про кількісного суб'єкта свідомості). Масова свідомість — це насамперед свідомість не індивідуальна. Належить додати, що це й не групова свідомість, коли мати на увазі малу групу.   

Відтак масова свідомість — це свідомість загальнолюдська, загальносуспільна, міжнародна, загальнонаціональна, міжнаціональна, загальнокласова, міжкласова, свідомість усіх інших великих соціальних груп. При цьому як свідомість кожної великої групи, так і сукупна свідомість кількох, багатьох або всіх великих соціальних груп є явище масової свідомості.   

Зрозуміло, що не лише кількісні, але й якісні характеристики свідомості при переході від групи до групи або сукупності груп змінюються, але певні найістотніші ознаки масовості зберігаються, є спільними, інваріантними.  

Свідоме і несвідоме в масовій свідомості. Поряд із зазначеними парадигмами, згідно з якими масова свідомість зіставляється за змістом із спеціалізованою або за суб'єктом — із груповою та індивідуальною свідомістю, існує третя не менш важлива парадигма, у якій наголошується не на слові "масова", а на власне свідомості. Це є суто психологічний момент, який означає, що масова свідомість зіставляється з масовим (колективним) несвідомим. (Належало б зазначити, що термін "колективне" у цьому значенні не досить адекватно відбиває зміст наведеного поняття. Заважає мимовільний вплив усталеного в радянській психології розуміння колективу, по-перше, як специфічної соціальної групи, по-друге, як певного заідеологізованого утвору, що мав би доводити переваги соціалістичних суспільних відносин над несоціалістичними).   

Нерідко маємо деяку плутанину понять, коли в масовій свідомості як широкому соціально-психологічному явищі виділяються два рівні — свідоме і несвідоме, і за першим зберігається назва "масова свідомість", а друге, як і слід, стає "масовим несвідомим". Таким чином, масова свідомість отримує двоїсте тлумачення, що породжує певну термінологічну неоднозначність (див., наприклад, у [21; 25] та ін.).   

Така ситуація вимагає уточнення категоріального апарату, що означало б позбавлення одного з двох означуваних явищ — масової свідомості взагалі та масової свідомості як суто свідомого рівня відображення — усталеної назви.   

Видається слушнішим, за визначенням, залишити назву "масова свідомість" за явищем — частиною масового психічного, соцієтальної психіки, яке включає форми вищого рівня психічного відображення, тобто за свідомістю у вузькому розумінні слова. Масовій же свідомості як широкому явищу, що охоплює і свідомі, і несвідомі форми, доречно було б дати іншу, більш прийнятну назву — наприклад, масове психічне, масова або соцієтальна психіка тощо.   

Оскільки, проте, відповідні терміни в науці вже усталилися, а зміна їхнього змісту — справа надто складна й відповідальна, ми зупинилися на звичніших і простіших співвідношеннях: масовою свідомістю називатимемо всю сукупність психічних і духовних явищ суспільства, притаманних масі як їх носієві, суб'єктові, а сукупність