Процес революційних змін, на перший погляд, уявляється таким чином, що докорінні перетворення розпочинаються з найменш енерґетичного поверхневого рівня та поглиблюються, поступово набираючи максимальної потужності й ефективності на більш фундаментальних рівнях свідомості. Так, розпочинаючись з ідеологічних перемін, зміни згодом зачіпають сферу політичної свідомості, потім більш глибокі економічні категорії та стереотипи масового мислення, доходячи, нарешті, до найбільш ґрунтовних цивілізаційних зрушень, які зачіпають підвалини соціального буття [29].   

Якщо прийняти таку схему, то стає очевидним, що в сучасному українському суспільстві, порівняно з попереднім радянським періодом, першою чергою відбулися не так принципові, сутнісні, як поверхові зміни масової свідомості. Але дальший рух триває, і, як відзначає група київських авторів, сьогодні спостерігаються помітні зміни не лише в політичних поглядах, але й у більш глибоких настановах людини, у її уявленнях про соціальну справедливість, у мотивації праці, в осмисленні свого життя [21].   

Від заідеологізованої та міфологізованої завищеної самооцінки, що панувала довгі роки, суспільство прийшло до правдивого самопізнання. Це привело до руйнування ілюзій про самих себе, до гіркого протвереження після тривалої ейфорії. Не тільки масова, але й уся суспільна свідомість була вкинута в сильний шок, дуже болісний і неприємний для людей, які звикли до завищеної самооцінки. Той факт, що якісь настанови та уявлення масової свідомості змінилися в процесі революції свідомості доволі швидко і стрибкоподібно, а інші настанови та уявлення еволюціонують майже непомітно, повільно й поступово, пояснюється якісною багатошаровістю та багаторівневістю цієї свідомості. Поверхневий ціннісно-орієнтаційний шар суспільної та масової свідомості, надумані заклики й гасла розсипалися, як картковий будиночок. На місці простої та примітивно-стрункої ідеологічної доктрини, яка надавала масовій свідомості відчуття ідейної озброєності та світоглядної захищеності, утворився глибокий ціннісний і світоглядний вакуум [21]. Але в багатьох (більшості?) громадян зберігається потреба мати таку примітивно-струнку доктрину. Одні шукають і знаходять нову, інші прагнуть повернення до колишньої. І проблема тут полягає в оновленні якнайглибших структур масової свідомості.   

Таке оновлення — справа і близького, і віддаленого майбутнього. І в цьому зв'язку важливо звернути увагу на роль інерційних механізмів, масових стереотипів, які чинять опір змінам, що відбуваються або можуть відбутися.   

В умовах заідеологізованості суспільної свідомості соціальні стереотипи стають перетвореними формами категорій соціального мислення. Одна з діалектично взаємопов'язаних суперечливих сторін таких категорій виходить на поверхню і відривається від іншої, яка заганяється всередину. Парні соціальні категорії розриваються та протиставляються одна одній [29].   

Сформовані стереотипи надають структурі масової свідомості значної жорсткості, через що, пише В.Крамник, людям важко дається перехід від простого, одноманітного до складного, різноманітного уявлення про світ. Звикнувши до простого, схематичного, реґламентованого способу думок, вони запинаються перед складним, не зовсім розуміють, бояться, не можуть подолати його [25]. І, підкреслимо, чим більші зміни, тим більший опір їм чиниться, тим сильнішим стає прагнення повернутися назад.   

Водночас інерційні механізми, стереотипи виконують не лише неґативну, але й позитивну — адаптаційну та захисну психологічну і соціальну роль. Можна сказати, що поєднання та взаємодія стереотипного, жорсткого й усталеного, з одного боку, і мінливого, змінюваного, новаційного — з іншого — є істотною, сутнісною характеристикою стану та змісту масової політичної свідомості й поведінки громадян сучасної України.

2. Cтан і зміст масової політичної свідомості в сучасній Україні

2.1. Психосемантична характеристика політичних поглядів і настроїв громадян України  

Кількарічний досвід вивчення психологічних характеристик масовидних явищ привів нас до висновку, що найбільш ефективними та адекватними методами дослідження масових поглядів і настроїв, зокрема в політичній сфері, є психосемантичні засоби збору інформації, які дають змогу проникати в глибинні структури масової свідомості, вилучати на поверхню індикатори її змістових і динамічних характеристик.   

Психосемантичні методи посіли своє вагоме місце серед методів психологічного дослідження, протягом десятиліть сформувалася солідна наукова традиція їх застосування та інтерпретації отримуваних даних. Проте йдеться майже без винятку про вивчення явищ індивідуальної, рідше — групової психіки.   

Перенесення ж психосемантичних засобів на дослідження масових явищ неминуче ставить перед проблемою їх адекватного застосування для опитувань великих вибірок, за браку належних умов і за наявності істотних соціальних та інтелектуальних відмінностей між групами респондентів. З огляду на це доконечним стає певне спрощення як процедури опитування, так і оформлення пропонованого матеріалу, що може непомітно призвести до вихолощення власне психосемантичного змісту методики.   

Тому таке собі балансування "на межі психосемантичності" видається майже обов'язковим атрибутом процедури розробки та практичного застосування психосемантичних методик у масових дослідженнях. Посилення семантичної спрямованості робить неможливим їх використання для масового опитування, а виразніша адаптація до таких опитувань призводить до втрати методиками власне психосемантичного характеру та перетворення їх на звичайний соціологічний опитувальник.   

Цікавим зразком адекватного, на наш погляд, застосування психосемантики для вивчення масової політичної свідомості є дослідження, проведені під керівництвом московського психолога В.Ф.Петренка в Росії і Казахстані [40; 41]. Їх результати дали змогу побудувати семантичні простори політичних партій (фактично — політичної свідомості активної частини електорату) та розробити відповідні моделі — системи координат, за допомогою яких стає можливим визначення в цьому просторі місця різних соціально-ідеологічних груп, а відтак і створення чисельно-наочних підстав для психологічного порівняння їхніх політичних позицій.   

Методика дослідження. Принципову схему В.Ф.Петренка було покладено в основу наших власних досліджень масової політичної свідомості, які проводилися протягом трьох років і набули характеру моніторингу: 1994 р. було опитано тисячу, а 1995 і