1996 | 468,1 млн грн., 64,8 | 81,5

1997 | 341,7 млн грн., 67,1 | 92,2

1998 | 315,0 млн грн., 58,2 | 75,1

1999 | 287,9 млн грн., 56,3 | 87,1

2000 | Загальний фонд – 494,4 млн грн., 95,7

Спеціальний фонд – 209,0 млн грн., 753,2

Разом – 703,4 млн грн., 129,2 | Загальний фонд – 94,0

Спеціальний фонд – 175,4

Разом – 104,7

2001* | Загальний фонд – 516,2 млн. грн., 78,9

Спеціальний фонд – 216,9 млн грн., 189,2

Разом – 733,1 млн грн., 95,3 | Загальний фонд – 89,1

Спеціальний фонд – 108,8

Разом – 93,5

Джерело: Державне казначейство України.
* Оперативні дані (на 15.01.2002 р.).

Таблиця 4 демонструє, що видатки на науку - серед перших кандидатів на секвестр. Фактичне виконання видаткової частини бюджету значно перевищує показник фінансування науково-технологічної сфери з загального фонду Державного бюджету. Слід відзначити, що офіційні цифри щодо різкого збільшення обсягів фінансування у 2000-2002 рр. пов’язані в першу чергу із врахуванням в складі бюджетів не тільки видатків, які віднесено до загального фонду бюджету, але й видатків спеціального фонду бюджету.

Скорочення бюджетного фінансування науково-технологічної сфери відбувається нерівномірно також за окремими статтями розділу. У 1995 р. фундаментальні дослідження, пошукові і прикладні наукові розробки було профінансовано на 71,3державні і міждержавні науково-технічні програми - на 23,7; наукові частини національних, багатогалузевих і регіональних програм - на 59 %. У 1998 р. фундаментальні дослідження профінансовано у обсязі 167,7 млн грн., що складало 62,0від плану, розробку перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу відповідно - 147,3 млн грн. та 54,4; а в 1999 р.- відповідно 159,3 млн грн. і 67,2та 128,6 млн грн. і 46,9Становище не змінилося і в наступні роки. Фактично продовжено практику подальшого скорочення й без того низької частки бюджетних видатків, що розподіляються на конкурсних засадах.

Швидкість виходу України на сучасну траєкторію інноваційного розвитку залежить, насамперед, від збереження потенціалу галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських установ, оскільки вони відіграють головну роль в процесі матеріалізації інновацій. З Державного бюджету України фінансується ряд науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, пов’язаних з національною обороною та безпекою, за космічною та Чорнобильською програмами, окремими завданнями та програмами агропромислового комплексу та промисловості. Проте витрати по цих напрямах за останні роки були значно менші, ніж по розділу “Фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу”, що суперечить потребам матеріалізації інновацій. Наслідком цього стало, як побачимо далі, зменшення масштабів інноваційної діяльності.

Безпосередні бюджетні видатки на науку і науково-технічну діяльність є не єдиними, які закладають підвалини інноваційного типу розвитку. Не менш важливим є фінансування освіти. Адже саме за допомогою освітньої системи, по-перше, формується кадровий потенціал для наукових та інноваційних організацій, по-друге, формується належний попит на інновації шляхом підготовки фахівців, здатних сприймати технологічні чи організаційні інновації, та споживачів, здатних споживати інноваційні продукти.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України “Про освіту”, держава повинна забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менш 10національного доходу. У 2001 р. відповідні бюджетні призначення було профінансовано в сумі 3,4 млрд грн., чи 1,7ВВП (84,6плану). У державному бюджеті на 2002 р. на освіту виділено 2,5 млрд грн., чи 1,2ВВП. Фінансування освіти перекладається на місцеві бюджети, що робить проблематичною її перебудову відповідно до критеріїв інформаційного суспільства.

Аналіз проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2003 рік доводить подальше скорочення впливу держави на розвиток науково-технологічного потенціалу (табл. 5).

Таблиця 5

Видатки Державного бюджету України у 2003 році на фінансування
наукової та науково-технічної діяльності (проект)

Найменування програм, заходів | Видатки,
тис. грн. | Структура видатків, %

Всього | 675794,2 | 100

Фундаментальні дослідження наукових установ | 325111,6 | 48,1

Прикладні наукові та науково-технічні розробки з пріоритетних напрямів | 171011,1 | 25,3

Державні науково-технічні програми та наукові частини державних цільових програм | 67492,0 | 10,0

Державне замовлення у сфері науки | 53974,5 | 8,0

Виконання зобов’язань України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва | 9000,0 | 1,3

Державні премії та Державні стипендії в галузі науки і техніки | 3809,0 | 0,6

Наукова і організаційна діяльність апарату президій академій | 22121,0 | 3,3

Фінансова підтримка розвитку інфраструктури науково-технічної сфери | 23275,0 | 3,4

у тому числі:  

а) національного надбання | 14295,2 | 2,1

б) виставок, конференцій | 2865,8 | 0,4

в) розвитку інфраструктури | 770,0 | 0,1

г) передплати іноземної літератури | 5344,0 | 0,8

Джерело: Державна програма економічного і соціального розвитку на 2003 рік: проект - www.kmu.gov.ua.

У порівнянні з украй недостатніми видатками на наукову і науково-технічну діяльність, затвердженими на 2002 рік, відповідні видатки у 2003 р. планується скоротити ще на 5 %. До того ж, недосконалою видається структура видатків на наукову і науково-технічну діяльність. Зокрема, невиправдано низькою залишається частка державного замовлення наукової та науково-технічної продукції. Видатки на фінансову підтримку розвитку інфраструктури науково-технічної сфери складають 3,4 %, у тому числі власне на розвиток інфраструктури - 0,1 % загального обсягу видатків. Як незначний обсяг державного фінансування наукової та науково-технічної діяльності, так і його структура свідчать про невизначеність державних пріоритетів та напрямів державної політики у цій сфері.

Як досить перспективний засіб підтримки наукової та інноваційної діяльності слід розглядати комплекс податкових та інших пільг, які надаються виконавцям відповідних робіт. Кошти, які залишаються у них внаслідок цього, є, фактично, коштами державного бюджету, які цільовим призначенням залишаються в розпорядженні зазначених суб’єктів. За таких умов принципово важливим є запровадження вірних критеріїв та дієздатної системи контролю, які б