Основні пільги у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності визначені Законами України “Про плату за землю”, “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про інноваційну діяльність”, “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”. Перші три закони поширюються на більшість суб’єктів наукової та науково-технічної діяльності, а норми щодо пільг з оподаткування, передбачені Законом України “Про інноваційну діяльність”, з 1 січня 2003 року поширюватимуться на суб’єктів інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких будуть відповідним чином зареєстровані центральним органом виконавчої влади з питань інноваційної діяльності. Останній із названих законів поширюється лише на вісім технологічних парків, з яких на сьогодні функціонують і використовують зазначені пільги лише чотири (“Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”, “Інститут монокристалів”, “Вуглемаш”). За даними, наданими Кабінетом Міністрів України, технопарки виконують 64 інноваційних і 9 інвестиційних проектів, їхня реалізація передбачає випуск наукоємної продукції на суму понад 5,5 млрд грн. за 15 років. Поки що з 2000 р. трьома технопарками реалізовано інноваційної продукції на суму понад 296 млн грн. (2000 р. -10 видів на 0,24 млн грн., 2001 р. - 62 види на 140, 9 млн грн., І півріччя 2002 р. - 74 види на 155 млн грн.), у т. ч. експортовано - на 126 млн грн.

Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:

1. Пільги по податку на прибуток:

оподаткування у розмірі 50від діючої ставки прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, що створені відповідно до Закону “Про інноваційну діяльність”;

50 % податку на прибуток, одержаний від виконання інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз;

суми податку з прибутку, одержаного від виконання технологічними парками проектів за пріоритетними напрямами, які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні рахунки суб’єктів та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

2. Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства сплачують земельний податок із ставкою у розмірі 50діючої ставки оподаткування.

3. Пільги по податку на додану вартість:

від оподаткування звільняються операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

від оподаткування звільняється вартість виконання проектно-конструкторських робіт, які виконуються вітчизняними розробниками за контрактами з підприємствами суднобудівної промисловості;

суми ПДВ по операціях в рамках інвестиційних та інноваційних проектів технопарків зараховують на спеціальні рахунки та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз; технопарки звільняються від сплати ПДВ при ввезенні в Україну певних товарів, що використовуються під час виконання інвестиційних та інноваційних проектів. Слід зауважити, що спеціальний режим поширюється тільки на інноваційні проекти технопарків, які виконуються в рамках затверджених їм пріоритетних напрямів та відповідним чином зареєстрованих. Оскільки подібні роботи не займали значної частки в роботах згаданих інститутів, не очікувалося й великого впливу цього режиму на їхню діяльність. Важливо, що пільги, апробовані у законі про технопарки, були значною мірою продубльовані у Законі “Про інноваційну діяльність”. Очікування можливості скористатися ними було досить тривалим внаслідок затягування процедури вступу даного Закону до дії та повільного створення Державного реєстру наукових установ;

50 % ПДВ по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз;

від оподаткування звільняється вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів.

4. Митні пільги: при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну для використання технологічними парками, їхніми учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.

5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова норма прискореної амортизації.

Пільги, про які йдеться вище, дещо поліпшують ситуацію у науковій та інноваційній сфері. Зокрема, за інформацією ДПА, обсяги недонадходжень до Державного бюджету по всіх видах пільг за статтею “наука і наукове обслуговування” у 2000 р. склали 487 млн грн., у 2001 р. – 485,5 млн грн. За підрахунками, оприлюдненими Кабінетом міністрів України, загальна “вартість” пільг, наданих згідно вищенаведеного списку (крім прискореної амортизації), має становити у 2002 р. 468,0 млн грн., у 2003 – 480,4 млн грн. Проте звертає на себе увагу той факт, що із зазначеної суми 311,4 та 306,4 млн грн. (понад 65 %) відповідно припадає на бюджетні втрати від звільнення від земельного податку закладів культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Вельми імовірним видається припущення, що частка власне наукових та інноваційних організацій у цьому переліку досить незначна. Отже, реальний обсяг підтримки інноваційної сфери через механізми пільгового оподаткування переоцінювати не варто.

В контексті фінансування інноваційної діяльності в Україні окремої уваги заслуговує питання розвитку венчурного капіталу. Відомо, що, зокрема, в країнах Європи та США венчурний капітал є одним з важливих інструментів фінансування науково-дослідних робіт та розвитку високих технологій, підтримки малого та