Можливості залучення державних фінансів для фінансування інноваційних процесів в економіці України досить обмежені. Частка видатків державного бюджету в ВВП знизилася від 44,6 % у 1995 р. до 27,4 % в 2001 р. Між тим, в умовах зростання виробництва в Україні в 2000-2002 рр. доходи бюджету залишаються нестабільними. Незважаючи на те, що за 9 місяців 2002 року ВВП зріс на 4,1 % в порівнянні з аналогічним періодом 2001 р., а надходження прямих податків зросли у зв’язку з цим на 17 %, загалом за цей час доходи бюджету склали лише близько 90 % запланованих. Було недоотримано близько 12 млрд гривень та постала потреба перегляду видатків державного бюджету в бік їхнього скорочення (показово, що загальний обсяг інвестицій в українській економіці за перше півріччя склав саме 12 млрд гривень). Ведучи політику бюджетного збалансування, уряд обмежує інвестиційну функцію бюджету, що гальмує оновлення економіки і запровадження інновацій. Проект бюджету 2003 р., поданий урядом на розгляд до Верховної Ради, не відрізняється суттєво від попереднього бюджету. Відтак у 2003 р. не варто очікувати посилення активності використання державних фінансів для інвестування в інноваційні виробництва.

Незважаючи на значне зростання як доходів, так і заощаджень громадян протягом 2001-2002 рр., населення поки що не володіє достатніми коштами для того, щоб його заощадження стали вагомим джерелом фінансування інновацій. За даними, наведеними А. Кінахом, заощадження громадян виросли протягом цього періоду у два рази та склали 15,4 млрд гривень. Цьому сприяло підвищення реальної заробітної плати та реальних доходів. Так, за 9 місяців 2002 р. реальна заробітна плата зросла на 19 %, а реальні доходи населення - на 23 %. Проте такі, вражаючі за мірками високорозвинених економік, темпи стали можливими лише через низьку базу порівняння. В абсолютному вимірі дане зростання незначне, оскільки середній рівень сукупних доходів на душу населення коливається навколо офіційного рівня прожиткового мінімуму, що складав у серпні 2002 року 365 грн. для працездатної особи. За даними Мінекономіки, грошовий дохід у розрахунку на душу населення в серпні 2002 р. становив 342,2 грн., а номінальна середня заробітна плата становила 390,1 грн. Зменшує кошти громадян заборгованість із виплати заробітної плати. З початку року вона зменшилась лише на 3,6 % або на 89,4 млн гривень. На 1 вересня 2002 року кількість штатних працівників, яким своєчасно не виплачено заробітну плату, у промисловості склала 28,3 % до загальної кількості працівників. За офіційними повідомленнями, у жовтні 2002 р. відбулося різке зростання заборгованості із заробітної плати в Україні у 2,4 разу.

Дефіцит власних фінансових ресурсів суб’єктів економіки доповнюється нерозвиненістю інституційних інвесторів – банків, страхових фірм, інвестиційних компаній тощо, а також ринку цінних паперів.

За даними НБУ, банківський сектор України за 9 місяців 2002 р. суттєво поліпшив показники власного розвитку. Так, статутний капітал банків з початку року збільшився на 16,4 % і становить 5,2 млрд гривень. Балансовий капітал банків збільшився на 13 % і становить 8,9 млрд гривень. Високоліквідні активи банків складають 9,4 млрд гривень (15,1 % від суми загальних активів), кредитний портфель – 41,2 млрд гривень (66,1 % відповідно). В кредитному портфелі кредити, надані суб’єктам господарської діяльності, складають 34 млрд гривень (82,4 % від загального обсягу кредитного портфеля), кредити, надані іншим банкам - 11,0 %, кредити, надані фізичним особам -
5,9 %, надані органам державного управління - 0,7 %. Частка проблемних кредитів (прострочених та сумнівних) зменшилась за 9 місяців порівняно з початком року від 5,6 % до 5,2 %.

Позитивним в діяльності банків є зростання випереджаючими темпами кредитного портфеля порівняно з активами і довгострокового кредитування у порівнянні з кредитним портфелем. Кредитний портфель за підсумками 9 місяців 2002 р. збільшився на 29,4 %, а довгострокові кредити – на 48,3 %, кредити в інвестиційну діяльність зросли на 43,2 %.

На думку фахівців НБУ, на сьогодні банки досягли рівня капіталізації, який дозволяє їм позитивно впливати на динаміку економічного зростання в Україні. Між тим, такий висновок варто піддати сумніву, оскільки цей рівень досі становить лише 5,8 % ВВП. За таких обсягів оборотів надто високою залишається собівартість банківських послуг, що є додатковим чинником завищення кредитних ставок та заниження проценту по депозитах. Отже, банки акумулюють незначну частку фінансових ресурсів в країні. Незважаючи на позитивні тенденції в банківській сфері, що спостерігаються в останні роки, слід констатувати об’єктивну фінансову неспроможність банків забезпечити кредитування інноваційного розвитку економіки.

Таке становище призводить до збереження надто високої ставки по кредитах комерційних банків. Незважаючи на її зниження в номінальному вимірі, з урахуванням темпів інфляції (дефляції) триває подорожчання кредитних ресурсів (рис. 7). Національний банк здійснює спроби впливу на процентні ставки комерційних банків шляхом регулювання облікової ставки та динаміки грошової пропозиції, адміністративних обмежень. Починаючи з 1998 р., відбувається постійне зниження облікової ставки. На липень 2002 р. вона опустилася до 8 %. Проте, як показує досвід, така політика НБУ мало впливає на зниження реальної ставки процента комерційних банків. Значним залишається тиск на процентну ставку з боку недостатньої грошової пропозиції. Незважаючи на суттєве підвищення рівня монетизації економіки у 2001-2002 рр. (темпи зростання грошової маси М3 склали за 9 місяців 2002 року 26,5 %), дефіцит